5 Маланок: Белелуя, Горошова, Устя, Чагор, Вашківці

Ох, як же добре, що святу Меланію вшановують раз на рік, а маланок у січні можна побачити кілька. Бо одна маланка на рік – мало. Ну зовсім мало! А все традиції святкування, за що їм низький уклін. Василя і Меланії у деяких селах починають відзначати вже зранку 13 січня; у інших — того ж дня, але з першою зорею, під вечір; а ще десь апофеоз народного карнавалу припадає на обідню пору 14 січня. І це ми ще не згадали про Герцаївський район Чернівецької області (там маланкують у новорічну ніч) та гучний Маланка-фест, що відбувається у Чернівцях щороку 15 січня.

Маланка – це таке дійство, яке неодмінно треба бачити на власні очі! Існує декілька осередків такого дійства: Белелуя, Горошова, Вашківці, Коровія, Молодія і Чагор, і усі вони надзвичайно цікаві і різноманітні.

Побачити Маланку можна у турах:

Про найголовнішу маланку країни ми вже писали (див. статтю про Красноїльськ), але варто згадати й маланку белелуйську.

 Белелуя

І почнемо з маланки покутської. Снятинщина — той район Прикарпаття, котрий сусідує з Буковиною. Певної дифузії звичаїв уникнути, здається, не вдасться. Але ж ні! Найзнаменитіша, найгучніша та найоригінальніша з покутських маланок — белелуйська — річ абсолютно в собі і а-а-абсолютно унікальна. І — а це важливо! – дістатися туди досить просто. Від височенної стріли снятинської ратуші до перших хат села Белелуя і 10 км не буде.

Найкраще опинитися в Белелуї тоді, коли ранок почне переплавлюватися на день. Тільки зважайте на календар: маланка — ритуал давній, але в нього можуть внести зміни інші звичаї. Приміром, у 2019 р. парад перебраних селом та знамениті двобої маланкарів були перенесені на кілька годин: чекали, поки народ з храму додому повернеться. Неділя ж.

13 січня пізнього ранку у різних кутах чималого села формуються колони маланкарів. Їх вже виглядають вздовж доріг селяни. Попереду – головні герої свята: Василь та Маланка. За ними – поважні Газда з Газдинею. Далі вервечка дітлашні у костюмах лікарів та поліцейських. Хоча ні, реформа поліції маланки ще не торкнулася. Тож на дітях – стара, ще радянського зразка міліцейська уніформа. Далі йдуть ті, кого найбільше люблять фотографи: Ведмеді. У важких шатах з очерету, з стрічками патріотичних кольорів. А замість морди у них – протигаз. Далі сині і язикаті – це Чорти, он і вила в руках. В білому – наймоторошніші костюми місцевої переберії – Смерті. Але маска ця цілком традиційна.

Опівдні на майдані біля Залізного моста збирається все село, аби повболівати за перебраних зі свого кута під час битв Ведмедів, Чортів, Жидів та Смертей. Перед тим, обходячи хати свого кута, чоловіки співають традиційні маланкарські пісні. Так-так, не хлопці у масках чортів чи смертей, а поважні чоловіки у звичайному вбранні, котрим через вік і статус маланкувати вже не комільфо. От він, звязок поколінь.

На майдані у три раунди боряться між собою маланки Великого Кута, Соківни та Берестова. І які ж там киплять пристрасті! Так гаряче, як вболівають тут за своїх. Не вболівають навіть на світових чемпіонатах з футболу. Хоч виграв хлопець, хоч програв, а після битви його підкидають до неба: не побоявся, пішов захищати честь кута.

В Белелуї майже немає сучасних масок, проте у великій пошані традиційні персонажі. Напевно, тому тут немає і надокучливих кордонів з фальшивих міліціонерів та різноманітних потвор, котрі видурюють гроші у водіїв. Лише найменші з учасників ритуалу, перебрані у автоінспекторів, можуть зупинити машину і «виписати штраф». Юні «лікарі» ж виписують рецепти на ліки. Та від них можна відкупитися цукерками. Якщо знайому автівку зустріне колона дорослих Чортів і Смертей, можуть погойдати машину. День сьогодні такий, сьогодні – можна.

У місцеві Ведмеді йдуть лише кремезні юнаки, бо ж носити важкий костюм непросто. Саме ведмедячі битви починають кожен раунд боїв на сільському майдані. Велика увага в костюмі дістається поясу. Це шматок залізного ланцюга, пофарбований у різні кольори. За старим звичаєм, під час ґерцю суперник намагається просунути руку під пояс супротивника і повалити його на землю. Тому перед битвою ремені затягують якомога тугіше.

Після кількох годин виснажливих поєдинків Маланки повертаються на свої кути і обходять всі хати, де є незаміжні дівчата.

Судді, які ще й збирають гроші із глядачів під час змагань, винаймають за них музикантів і влаштовують сільські танці. Вдень – для малечі, увечері – для дорослих. Забава триває три дні і три ночі – на кожному з трьох кутів села.

Побачити все це дійство можна у турі:

Горошова- Устя

А наша забава продовжиться у сусідній області – Тернопільській. Найзнаменитіша з подільських маланок починається у помідорній столиці Борщівського району – селі Горошова поблизу Мельниці-Подільської – щороку 13 січня після восьмої вечора. Від Чернівецької області Горошову відділяє лише Дністер. Моста тут не має, але звичаям мости й не потрібні — самі на сусідній берег переберуться. На Буковині це село, де навесні землі за теплицями не видно, називають Грошова: важко працювати і гарно заробляти тут вміють. А ще вміють святкувати.

Ледь не вся Тернопільщина приїздить сюди щороку 13 січня. І готуйте дрібні гроші: дорогою до Горошової туристів чекатимуть імпровізовані, але дуже нахабні КПП зі шлагбаумами. Не заплатиш кількох гривень – не поїдеш. Торгуватися можна і, напевно, потрібно: десь на п’ятому блок-пості починаєш сприймати це не як елемент свята, а як набридливий новорічний рекет.

Сусіднє село Устя, рік за роком проводжаючи кортежі автівок увечері 13 січня на Горошову, теж не витримало — і вже добрих років 10 маланкує майже так само масштабно. В обох селах дійства відбуваються як на вулицях, так і на сценах. Місцева версія походження свята така: колись над Дністром жила Маланка-красуня. Її коханого забрали до війська на 25 років. І багачі, і купці, і прості місцеві красені присилали до Маланки сватів, та вона чекала свого коханого чверть століття. Не дочекалася – прийшла звістка, що її солдат загинув.

Маланкою вибирають симпатичного хлопця, котрого переодягають у жіночі народні шати. Місцева гордість – унікальна борщівська чорновишита сорочка. Хлопець разом з своїм почтом в ніч з 13 на 14 січня ходить селом, заглядаючи до кожної хати, де живуть незаміжні дівчата. Його обов’язок – перетанцювати з кожною. Потім він підніметься і на сільську сцену. Правильно вдягнути Маланку вміють лише кілька стареньких бабусь в Горошовій. Найскладніше — належним чином замотати старовинний головний убір «пруг» довжиною в два метри.

На традиційному конкурсі костюмів після концерту можна побачити піратів, папуасів, індіанців, популярні маски відомих політиків. Висміюються усі гострі, наболілі теми – правда, гумор тут, на жаль, корінням з різномастних «Кварталів». І Устям, і Горошовою їздять машини-платформи. На Водохреща хлопців, які виконували роль Маланки, тричі занурюють з головою в холодну дністровську воду.

Хоча Маланка у Горошовій і розрекламована на весь регіон, автентика тут губиться під товстим шаром масних жартів, магазинних масок та костюмів із секонд-хендів. Та все ще трапляються і чудові розшиті подільські жупани, і неймовірної майстерності вишиванки з чорними рукавами.

Ці Маланки можна побачити в турі :

Вашківці

А ранок 14 січня найкраще зустріти у Вашківцях Вижницького району, біля підніжжя Карпатських гір. Це вже – нарешті! – Чернівецька область, а ніде більше не маланкують так активно, як на Буковині. У Вашківцях навіть кілька років тому відкрили музей маланок, де можна оглянути костюми та старовинні маски з пап’є-маше .

Дивіться за вікно дорогою до селища: якщо пощастить, можна побачити маланки і в інших селах. До переберій буковинці підходять з небаченим в інших регіонах запалом. Баби в яскравих хустках обмітають пороги хат, широкоплечі «ангели» привітно махають водіям, і їх крильця з старих штор привітно коливаються в такт. Музики з виблискуючими на сонці трубами вервечкою ходять за Чортами та Ведмедями».

Чим ближче до Вашківець, тим повільнішим стає рух транспорту. Ну, ви вже здогадались, так? Сподіваюся, кілька дрібних купюр вдалося приховати від горошівських рекетирів. Бо на них дуже ласі рекетири з околиць Вашківців. Якщо вдача не на вашому боці, кордони почнуться ще у Брусниці. Хоча є шанс доїхати спокійно аж до Чорториї. Але там вже точно молодь в карнавальних костюмах влаштує облаву, зупиняючи машини і «штрафуючи» водіїв за тверезість.

За найпоширенішою версією, ще в австро-угорські часи тодішній власник Вашківців граф Петрін щедро обдаровував володаря найкращої маланкарської маски. Аристократ неабияк тішився кумедному поганському ритуалу, а містяни й раді були старатися. Вашківці на Василя перетворювалися на яскравий вир. Кожен чоловік (жінки до переберії не допускаються) намагався здивувати господаря містечка своїм костюмом. Петріно виставляв кожній команді перебраних бочку пива.

В радянські часи з маланкою тут боролися – і міліцейськими рейдами, і пропагандистською роботою. Та марно. Древній дух зимового карнавалу виявився живучим і сильним. Де вже той СРСР – а маланка, ось вона. Гримить, сміється, співає, верещить від вдаваного переляку, повільно суне тісними вулицями на масштабних платформах…

Трохи реклами, трохи смаку, трохи капіталовкладень — і Вашківці коштовним льодяником-діамантом засяють серед зимових турів місцевих та закордонних тур-фірм. Було б бажання. Місцева розпіарена Маланка давно стала популярним туристським маршрутом. Гостей в місто приїжджає все більше: Одеса і Київ, Чернівці та Львів вислали десант на український карнавал. Припаркувати десь у центрі автівку в цей день щастить дуже небагатьом: Те, що серед учасників дійства на вулицях святкують абсолютно всі вашківчани, від немовлят до стареньких бабусь, і так зрозуміло.

Як і в часи Петріно, так і в ХХІ столітті маланка не обходиться без традиційних учасників дійства. Дід наливає кожному – ну, МАЙЖЕ кожному, ок – горілки. Баба вимітає злих духів. Циган водить на ланцюгу Ведмедя. У кожному з кутів селища є провід, куди входять хлопці та чоловіки, які вже відслужили у армії. Хтось з них перевтілюється в Козака, хтось – у Вулана (спотворене «улан»), хтось стає Маланкою, а у найпишнішій шапці з павячим пером красується Бук-Шандарь.

Найголовніший у проводі Калфа. Ймовірно, термін з’явився від східного слова «каліф»: адже Буковина аж до XVIII ст. була під Османською Портою. Калфа продумує костюми та маршрут переберії, а ще збирає «коляду». На ці гроші компанія колись гула у шинку. А зараз йде у кафе чи ресторан.

Останні роки Вашківці заполонили штамповані фабричні маски політиків та казкових героїв. Автентичного ставало все менше, вульгарного – навпаки. Ситуацію врятував головний конкурент Вашківців на звання головної маланки країни. Після кількох карколомних поразок Красній маланці на чернівецьких Маланкафестах на Вижниччині задумалися. Хм. Якщо автентику так цінують, може, варто її зберігати? І таки варто! Тому не переживайте: Ведмеді у вивернутих овечих кожухах і з ременями з цепів будуть бігати місцевими вуличками. Баби озброяться віниками, а Діди вже запаслися оковитою. Гуцульська маланка почувалася зле. Але потроху одужує і повертається до витоків. І це не може не тішити.

Зверніть увагу на маски перебраних. У містечку до цього часу їх виготовляють вручну. Адже важливо, щоб маланкаря не впізнали. Потрапити на майстрер-клас із виготовлення масок та в музей Маланки можна протягом всього року в турі “Чернівці – український Париж”.

В австрійські часи Козаки підперезувалися синьо-жовтим поясом, а от за Румунії носити національні кольори влада забороняла.

Переберія ще вночі зазирнула на кожне обійстя свого кута. Якщо який двір маланкарі обминули, це вважалося соромом для господарів. А вже як не обминули, зайшли — ховайся! Меблі перекинуть, браму знімуть, гармидеру нароблять, пса з прив’язі спустять, до дочки залицятимуться, хазяїна відлупцюють віником, а ще водою обіллють — а бідолаха має ще й винагородити веселунів. Щоправда, межу намагалися не переступати.

Це все – нічні забави для своїх. Нам, туристам, залишається парадування перебраних вулицями – і фотогенічне купанням під вечір в потічку з обнадійливою назвою Теплиця.

Назва назвою, а на дворі січень. Та не скупатися перебраним не можна. За народними переказами, після дводенного «відриву» може вирости хвіст, та й піп до церкви не пустить. Так що всі гріхи — у воду.

Місцеві маланкарі давно зрозуміли, що політична сатира користується у глядачів неабияким попитом. В 2002 році в Вашківці завітав Бен Ладен. На Переберію-2005 на власному Майдані вашківчани влаштували чергове переголосування, возили в клітці Януковича та Кучму та закидували єдиного кандидата від влади яйцями. Що висміюватимуть на цьогорічній маланці, вже можна здогадатися. Хоча й не дуже воно смішно. І єдина надія – на майбутні зміни. Весна — прийде. Вслід за Маланкою. Вже недовго чекати.

Відвідати Маланку у Вашківцях можна разом з нами в турах:

 Коровія, Молодія і Чагор

Так як маланка – звичай живий. Він не міг не трансформуватися з часом. Чим є переберія, коли від неї відняти традиційний компонент, демонструють села Коровія, Молодія та Чагор, які взяли Чернівці в облогу з півдня та сходу.

Про народні костюми тут і не питайте – не цим ці села славляться. Головна увага – машинам-платформам. І яких тут лише не має! Щороку маланкарі на своїх переобладнаних у лайнери, колісниці чи літаки вантажівках здійснюють бліц-кріги на обласний центр, намотуючи кола між головним автовокзалом та готелем «Черемош».

Фантазії тут не позичати, фоти для інстаграму вийдуть на фоні платформ бомбезні, хоча – ніде правди діти – ті, хто ставиться до фольклору серйозно, на таке осучаснення звичаю лише здивовано потискають плечима. Всі коровійсько-молодійсько-чагорські автівки можна побачити буде і 15 січня у середмісті Чернівців, під час щорічного і гучного Маланкафесту у турах:


Всі найкращі Маланки Буковини і Галичини можна побачити на власні очі в таких турах:

(Visited 368 times, 1 visits today)
Поділитись з друзямиEmail this to someone
email
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin
Pin on Pinterest
Pinterest




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.