8 унікальних дерев’яних церков України зі списку ЮНЕСКО

На території України є найбільше у світі дерев’яних церков, це понад 2500. Вони вражають своїми формами, досконалістю, різноманіттям, ідеальним поєднанням конструкції, функції і краси. Українські дерев’яні церкви зачаровують своєю гармонією та ідеально вписуються у ландшафтне середовище і можуть стати візитною карткою нашої країни.

У 2013 році 16 дерев’яних храмів карпатського регіону було занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО, 8 з них розташовані в Україні, а 8 у Польщі. Церкви на території Польщі також були збудовані українцями, але через історичні обставини зараз, вони розташовані в межах сусідньої держави. Внесення до списку UNESCO надало українським шедеврам найвищий пам’яткоохоронний статус, а також привернуло увагу туристів зі всього світу.

Пропонуємо вам помилуватися ними та вибрати мандрівки в яких можна їх побачити.

Дрогобицька «поема у дереві»

Видатною пам’яткою не тільки Львівщини, а й всієї України є церква Святого Юра у Дрогобичі. Знавці вносять її до трьох найвидатніших дерев’яних шедеврів України, а мистецтвознавці називають «справжньою поемою в дереві, витесаною сокирою».

Як і про всі древні споруди, покриті патиною століть, історики сперечаються про дату й історію її спорудження. Є відомості, що дерев’яна церква була на цьому місці вже в XV столітті, але до наших часів збереглася інша, привезена. Розібраний храм з с. Надіїв на Долинщині (І.-Франківщина) виміняли на сіль, привезли на возах і встановили у Дрогобичі, доповнивши його новими елементами. Ці події датують 1657 роком, і він вважається точкою відліку існування церкви. Іконостас теж древній – з 1666 року, стінопис – 1691 року, досі збережені, виконані місцевим майстром Стефаном Медицьким. Дзвіницю побудували поруч невдовзі – у 1678 році.

Церква традиційна тризрубна, покрита ґонтом, низ церкви обрамлений аркадними галереями. Стінопис дуже добре збережений, на ньому не тільки житія святих, але й світські сцени, портрети меценатів, алегоричні пори року, геральдичне древо Христа, драма Страшного Суду і навіть Апокаліпсис.

Зараз церква функціонує як музей і є частиною відділу дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина». Оглянути цей чудовий храм можна під час екскурсії “Дрогобич, Меденичі, Нагуєвичі” (1д)

Ренесансна дерев’яна церква в «ідеальному місті»

Жовківська церква Святої Трійці збудована у 1720 році без жодного цвяха, повністю з дерева, покрита ґонтом. За історичними даними, до її спорудження фінансово долучився Костянтин, син короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського, тогочасного власника міста.

Крім самої споруди, цінним є іконостас, який, за даними істориків, старіший, ніж сама церква – з XVII століття. Ймовірно, його вдалося врятувати з попередньої спаленої церкви. Іконостас зроблений майстрами знаної Жовківської школи різьби та малярства. Особливістю розписів цих майстрів є внесення української стилістики до сакральних тем. Іконостас українського бароко має багате оздоблення, рельєфну різьбу, круглі ікони. У дерев’яній церкві Святої Трійці в п’ятиярусному іконостасі є 50 ікон різного розміру.

Біля дерев’яної церкви згодом зробили кам’яну прибудову, окремі її оздоби, як от вікна і портал, були привезені сюди з розібраної вежі Жовківського замку.

Помилуватися храмом можна під час мандрівки “Жовква, Крехів, Страдч” (1д)

Найстаріший 500-літній храм гончарів

Потелицький храм Святого Духа – один з найстаріших дерев’яних у Західній Україні. Історики його датують 1502 роком. Храм збудували на місці попередника після спалення не тільки його, а майже усього містечка татарами. Будівництво церкви замовили місцеві гончарі, які славилися в ті часи далеко за межі свого регіону. Іконостас молодший від храму на століття, а одна з ікон «Деісус» (1683 рік) належить пензлю видатного Івана Рутковича.

Кажуть, у цій церкві молився Богдан Хмельницький. У давні часи біля храму було встановлено 7 козацьких гармат. До наших часів з оборонної забудови збереглися дві дерев’яні сторожові вежі.

Сакральний комплекс, до якого входить така ж дерев’яна дзвіниця, розташований на пагорбі, поруч є ставок, а до храму провадить місток.

Церква зачаровує всіх хто їде в екскурсію “З Потелича до Заглини” (1д)

Бойківська пірамідка

Бойківська церква у с. Матків на Турківщині дещо молодша, ніж інші зі списку ЮНЕСКО в Україні. Про неї є чіткіші відомості: збудована вона у 1838 році. Відомо також майстрів, які її споруджували, – Іван Мельникович та Василь Іваникович. На головному західному порталі зберігся напис: «Tey swiatyni fundamenta», на лівому одвірку: «Zalozone dnia 21 czerw.», на правому: «Roku 1838».

Церква Собору Пресвятої Богородиці типово бойківського типу. Триверха, з багатьма ярусами (заломами) над кожним куполом, наче ялинка. Дзвіниця новіша, з 1924 року. У радянські часи була зачинена, після відкриття освячена на честь Св. Дмитрія і належить громаді УГКЦ.

Побачити як гармонійно церква вписана в ландшафтне середовище можна під час мандрівки “Бойківські верховини”(1д) або “Карпатські новинки за 5 днів” (5д/4н)

Церква Роксолани

Одна з найдавніших дерев’яних церков Івано-Франківщини розташована у Рогатині. Вчені сперечаються про дати будівництва церкви Зішестя Святого Духа, але за точку відліку вважається 1598 рік, який був написаний на внутрішній стіні. Попри те, що храм зараз не є сакральною, а музейною спорудою, у ньому досі збережений автентичний іконостас 1650 року. Він є одним з найстаріших збережених в Україні, в ренесансно-бароковому стилі, його замовили представники братства, яке діяло тоді при церкві.

У церкві-музеї є оригінальні ікони, а також привезені з інших церков регіону. Їх датують XVI-XIX століттями. Тому тематикою музею є дерев’яна архітектура і живопис цього часового проміжку, і він є філією Івано-Франківського обласного художнього музею. Дзвіницю, яка з’єднана з церквою, добудували пізніше, у XIX столітті. Довкола церкви розташоване старе кладовище. Кажуть, церква мала підземелля, через які були таємні ходи до іншої церкви Різдва, однак зараз вони засипані.

Ще однією цікавинкою, але радше легендою є те, що парохом цією церкви був батько славнозвісної Роксолани, дружини султана Османської імперії, Насті Лісовської. Але про Настю існує багато здогадок і навіть вигадок, а ще більше літературного романтизму, так само, як і про дату заснування цього давнього дерев’яного храму.

Побачити досконалі форми та високий смак будівничих цього храму можна у турах “В Рогатин до Роксолани” (1д), а також “Гуцульські Карпати + Буковель” (2д/1н), “Яремче, Буковель + Говерла” (2д/1н)

Опришківські замолення гріхів

Церкву Різдва Богородиці у с. Нижній Вербіж на Коломийщині почали будувати у кінці XVIII століття. Перекази твердять, що її будівництво завершив у 1808 році колишній поплічник Довбуша, довгожитель села Григір Семенюк за гроші опришків. Мовляв, на старість років хотів спокутувати гріхи молодості. Перед тим, у 1743 році, була збудована дерев’яна дзвіниця. За будівництво церкви австрійський цісар нагородив Григорія золотою медаллю. Тут же, біля храму, його і поховали після 114 років життя, могила досі збережена.

Церква повністю дерев’яна п’ятикупольна гуцульського типу. Іконостас – початку XIX століття. П’ять куполів присвячені Ісусові Христу та чотирьом євангелістам. У XX столітті була оббита бляхою, та це не завадило їй увійти до топ-списку пам’яток під егідою ЮНЕСКО. Храму доведеться повернути автентичне ґонтове покриття. Храм зараз стоїть зачинений, бо громада ПЦУ збудувала собі новий і великий храм.

Побачити цю унікальну церкву можна в турі “Гуцульський Стоунхендж” (2д/1н)

Ясени, які врятували отару овець і дали життя селу в Закарпатті. Струківська церква

Гуцульські традиції береже і церква Вознесіння Господнього (1824р.) в с. Ясіня на Рахівщині або, як її ще називають, Струківська. За переказами, церкву збудував пастух Струк на знак подяки за порятунок своєї отари. Зима раптово застала овець серед гір, перегнати овець назад вже не було можливим і тому Струк збудував кошару в ясеновій хащі, а сам пішов зимувати через перевал у галицьке село Зелене. Повернувшись на весну, побачив, що вівці вижили, та щей приплід принесли. На знак вдячності Богу він збудував тут церкву, біля якої розкинулося село, його назвали на честь дерев, що врятували овець – Ясіня. У церкві навіть одна з хоругов зображає пастуха з вівцями.

Збудована у формі хреста з одним верхом гуцульська церква з широким опасанням, є унікальним зразком гуцульського із впливом галицького сакрального зодчества. Поруч – 11-метрова ялинова дзвіниця з 1813 року, також є одним із найдосконаліших витворів закарпатської сакральної архітектури. Її перенесли від іншої сільської церкви, що згоріла.

Побачити одну із найдосконаліших гуцульських церков можна в мандрівці “На бринзу до Рахова (через Драгобрат)” (2д/1н)

Чорна церква на перевалі

Інша закарпатська церква зі списку ЮНЕСКО, розташована поруч з Ужоцьким перевалом на фоні мальовничих краєвидів, тут починається річка Уж, на якій згодом розкинеться і обласний центр. Храм Михайла зі села Ужок Великоберезнянського району збудований з ялинових брусів у 1745 році, покритий майже чорним ґонтом, належить до найцікавіших споруд бойківського типу. Як і в Рогатині, дзвіниця є одним цілим з церквою та виступає вище купола храму і розташована над бабинцем. Проте ще одну окрему дзвіницю збудували поруч у 1927 році.

Інтер’єр церкви вражає контрастом: з темного бабинця потрапляємо у велику і світлу наву, яка закінчується урочистим позолоченим різьбленим іконостасом.

Помилуватися храмом на фоні мальовничих гір можна в турах “Закарпатські насолоди” (2д/1н), “Карпатські новинки за 5 днів” (5д/4н) або “Екуменічний тур “15 храмів і монастирів Закарпаття” (2д/1н)

Запрошуємо вас відвідати символи нашої землі, зачаруватися найкращими українськими дерев’яними церквами, які занесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО.