Початок. Закінчувалось тепле та яскраве літо, насичене враженнями. І в моєї дружини починалась легка ностальгія. Це був ранок дружина відкрила аккаунт Facebook переглянути оновлення. І тут натрапила на тур від туроператора Відвідай «На бринзу в Рахів», переглянула варіанти цього туру. Це була її маленька мрія поїхати в Рахів, побути ближче до хмар.
Розповіла вона мені про таку поїздку і ми вирішили що варто поїхати. Подорожі це наше хобі, відкривати щось нове, пізнавати особливості нашої країни. Ми обоє дуже любимо різні види сиру, а в описі туру було вказано що бринзи буде досхочу. Це був ще один вагомий аргумент.
День виїзду.
Прокинулись ми о 6:15 ранку. Попили кави. Взяли дорожній рюкзак і вирушили на зустріч з мріями. Гід Василина нас привітно зустріла, провела до місць в автобусі. І наша подорож розпочалась…
Уже за три години поїздки почав накрапати дощ – так нас зустрів Івано-Франківськ. Прибувши до першої нашої зупинки – руїн Пнівського замку, дощик дозволив нам його оглянути і перестав крапати. Але тільки ми сіли в автобус він знову полив…
Другою зупинкою було Яремче, прекрасне містечко, розкинуте між гір. Чудовий Гук Пробій просто заворожує своєю могутністю. Так, так саме гук, а не водоспад – ми ж на Гуцульщині. Далі ми переїздили в Буковель. О, так це цивілізація, яка поглинула саме основне – магію карпатських гір.
Підйом на гору Буковель був вражаючий, а спуск ще більш запам’ятався, адже ми потрапили в центр хмари, промокли до ниточки, але були дуже щасливі і повні вражень.
Ночували ми в готелі «Гуцульська світлиця» Під час вечері ми забавлялися на Гуцульській забаві. Це було дуже колоритно, цікаво і весело, а до розваг нас частували смачними гуцульськими наїдками. Традиційні танці, говірки і посвята у файних гуцулів це все просто супер. А дощ падав, падав, падав…
День другий. Ранок
Прокинулись ми під стукіт дощу, це нас трохи засмутило але ненадовго.
Після сніданку ми вирушили на найголовнішу подію нашої подорожі – свято бринзи. Переїзд в Рахів був доволі затяжним, а для дружини ще й важким, так як її захитує, навіть з відповідними медикаментами їй було не дуже добре. Подивившись в Діловому на центр Європи, який являється маленьким блискучим «прищиком» ))) ми переїхали до Рахова.
Ось тут і все почалося у парку «Буркут», розташованого на горі, була встановлена сцена, багато лавок і багато сиру: будз, вурда, бринза, підкопчені і зі спеціями, сирні коники. До речі, вважалось що такі сирні коники приносять силу і щастя на весь рік і обов’язкового його потрібно скуштувати. Що ми вдало зробили разом з келихом п’янкого натурального вина.
Почалась хода усіх сіл Рахівщини, і тут здійнявся сильний вітер, дощ, такий собі буревій, це звичайно трохи завадило самій урочистій ході але свято почалося вчасно. Дуже вразило запалення карпатської ватри і гул трембіт. Концертна програма була цікавою, і дощ який то переставав то знову падав не заважав нікому. Свято вдалося.
Ось ще одна з маленьких мрій здійснилась ми побували на Рахівщині, відвідали свято бринзи. Це море вражень. Це захопливе дійство, враження переповнювали нас.
Щасливі та радісними вирушили в довгу дорогу додому. Все колись закінчується але воно назавжди закарбовується в нас у пам’яті.
Ваші туристи Іван та Вікторія Яценко
