Коли бачиш замок «Сент-Міклош» вперше, стає якось дивно, за що його так романтично охрестили «Замком кохання». Кам’яна, кремезна, присадкувата споруда в романському стилі з оборонними вежами та стрільницями виглядає суворо та навіть войовничо, немов середньовічний лицар в обладунках. Підходиш ближче, і раптом з подивом починаєш відчувати тепло від кам’яних мурів та пронизану поетичною лірикою ауру замку – під залізом обладунків… квітнуть троянди.
Непідступний охоронець з душею трубадура постав у містечку Чинадієві (колишній Сент-Міклош) Мукачівського району Закарпаття на межі XIV-XV століть та бачив на своєму віці чимало – історичні колізії та родинні драми, угорських повстанців та політв’язнів фашистського режиму, «війну палацам» та шалену пристрасть. Сьогодні історична пам’ятка на відміну від багатьох занедбаних замків країни живе гідним життям – її стіни прикрашені живописом, під старовинними склепіннями лунає музика, до романтичних залів навідуються музи та лицарі. Пропонуємо слідом за ними зануритись в неймовірну атмосферу замку «Сент-Міклош» разом з «Відвідай» під час наших цікавих турів Закарпаттям.
Що розповіла нам Кліо
Поселення Сент-Міклош відоме ще з XIII століття, а от замок на березі річки Латориці в оточенні земляних валів та глибоких ровів (знаєте, які то були неспокійні часи) був зведений відомим на Закарпатті бароном Перені наприкінці XIV століття. Змінюючи власників, змінював свій вигляд і замок. До наших часів зберіглась споруда з 12 кімнатами та залою, засипаним підземним ходом та втраченим парком, за переказами, краси неймовірної.
Замок горів від рук поляків, на початку XVIII ст. був в епіцентрі Визвольної боротьби угорців проти Габсбурзької монархії, перетворився на палац за часів шляхетного роду Шенборнів (інший чудовий замок Шенборнів – санаторій «Карпати» також їхня заслуга), під час другої світової війни був німецькою в’язницею, за радянських часів – сільрадою, управлінням лісгоспом, казармою.
Втомлені стіни вже й не сподівались на відродження, коли в 2001 році з’явився порятунок в обличчі закарпатського художника Йосипа Бартоша, який взяв замок у концесію, вдихнув в нього життя, відродив його романтичні легенди, відтворив атмосферу шляхетних часів, запросив до замку художників та музикантів. Так почалась новітня історія «Замку кохання».
Ілона та Імре
Одну зі стін замку прикрашає чарівний жіночий портрет пензлю Йосипа Бартоша. Героїня портрету – славнозвісна захисниця Мукачівського замку, одна з керівників угорського Визвольного руху, шляхетна аристократка та колишня володарка замку «Сент-Міклош» Ілона Зріні, чия постать надихнула Бартоша на відродження споруди. Саме в замку в 1682 році відбулась епохальна зустріч графині з молодим ватажком угорських повстанців Імре Текелі. 14-річна різниця у віці не стала на заваді ані палким почуттям, ані гучному весіллю.
Злі язики, щоправда, стверджують, що то був все ж таки розрахунок з боку молодого графа заради політичної кар’єри. Але не будемо вірити заздрісникам, а будемо вірити Булгакову, який писав про «справжнє, вірне, вічне». Щастя закоханих виявилось недовгим. Вони були розлучені з поразкою визвольного руху, однак, згодом Ілона та Імре поєдналися, тому що справжнє почуття здатне подолати будь-які перешкоди у відстані та часі. Вони закінчили свої дні далеко від рідної землі, залишивши на батьківщині пам’ятник своєму коханню – замок «Сент-Міклош».
Йосип та Тетяна
Вони також зустрілись в замку та відчули на собі його владний магнетизм. Підкорені давньою історією та потужною енергетикою споруди, вони вирішили присвятити своє життя відновленню шляхетної архітектурної пам’ятки. Митці Йосип та Тетяна Бартош власним прикладом довели, що в нашому світі є ще місце для останніх романтиків. Вони одружились в замку та їхній приклад наслідують сьогодні чимало закоханих сердець. Лицарська церемонія вінчання в замку пропонується всім бажаючим поєднати долі в ореолі романтичної старовини.
Оселившись в середньовічних стінах, подружжя завзято взялося за реставрацію та оздоблення замку за допомогою іноземних донорів та власний кошт. Паралельно вирішувалися суто господарські проблеми – вивіз сміття, реконструкція кімнат, перекриття даху та відбувалось розкриття потенціалу замку в якості культурного осередку. Сьогодні замок «Сент-Міклош» зовсім не виглядає самотнім, тому що в ньому живуть люди. Він відчуває себе обраним, тому що в ньому живуть люди.
У вирії культурного життя
Стараннями самовідданого подружжя в замку відтворені середньовічні інтер’єри, стіни прикрашені старовинним та сучасним живописом, зокрема, тут представлена портретна галерея всіх володарів замку. В замковому музеї народного мистецтва експонуються раритетні меблі, археологічні знахідки, предмети побуту, книги з бібліотеки графа Шенборна.
Завдяки неймовірній акустиці тут дуже популярні концерти камерної музики, відбуваються пленери та виставки художників. Завдяки діючим культурно-мистецькому та туристично-інформаційному центрам, арт-клубу культурне життя в замку вирує і тут завжди раді гостям. Туристам пропонуються містичні екскурсії із смолоскипами, театралізовані програми, видовищні історичні реконструкції.
До того ж, щорічно в травні в замку відбувається міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош» з насиченою та цікавою програмою.
До замку «Сент-Міклош» разом з «Відвідай»
Запрошуємо до замку «Сент-Міклош» в рамках наших турів «Релакс-тур «Термальне Закарпаття», «Свято молодого вина в Закарпатті» з факельною екскурсією замком та «10 замків Закарпаття». Під час екскурсії можна дізнатися, де в замку прихований потаємний внутрішній хід, навіщо в замкову стіну колись було живцем замуровано людину, яку лепту до реконструкції замку внесли місцеві цигани та зробити чимало пам’ятних фото лицарського Замку кохання, застиглого на тлі Карпатських вершин.
