Навіть у найтемніші часи, під час воєн та розрухи, люди намагалися не відмовлятися від маленьких радощів життя, які, як свідчить історія, дуже допомагали зміцнити дух і віру у краще майбутнє. Таким своєрідним острівцем надії стало і підприємство ТМ “Leaflet”, яке нещодавно запрацювало на Сколівщині і майже одразу стало однією із улюблених локацій для мандрівок від нашої турагенції. Головне завдання його – у буквальному розумінні дарувати «солодкі» миті як малечі, так і дорослим, адже тут виготовляються ексклюзивні смаколики за особливою екологічною рецептурою. До речі, під час нашого туру «Солодкі Карпати і панські палаци» ви зможете не лише насолодитися цими смачними витворами, а й відвідати розкішні резиденції, які захоплюють своєю атмосферою та історією. Це чудова нагода поєднати естетику старовинної архітектури з гастрономічними приємностями!
Як жартома визнає співзасновниця підприємства Елеонора Остафіїва, вона стала «руйнівницею міфів». Щонайменше двох. Перший: корисне не може бути смачним. Другий: дітлахи віддають перевагу «хімці», а не натуральному шоколаду. Але про це трохи згодом. Історія про те, яким чином «солодка фірма» опинилась у львівських Карпатах, багато в чому схожа на нелегкі життєві стежки десятків тисяч українців, які змушені були покидати малу батьківщину, рятуючись від агресії підступного ворога. Так і пані Елеонора разом з родиною евакуювались з рідного Харкова під масованими артобстрілами російських окупантів, залишивши у ньому своє виробництво, кав’ярню, замовників, помешкання і, звісно, частинку власної душі…
«З Харкова вибиралися понад дві доби, всюди точилися важкі бої. Напівживі від втоми нарешті добрались до Тухлі. Наталія Паленичка, моя давня знайома, нині відома волонтерка зі Стрия, безкоштовно надала нам свій будиночок. Після того, як трохи прийшли до тями, постало питання: що робити далі?
Перші півтора року волонтерили із групою однодумців, виготовляли енергетичні батончики для ЗСУ – також за власною рецептурою, яка закриває усі потреби організму у мінералах. Самі розробляли розмір, форму, аби воїнам було зручно ними користуватися. Особливо вони помічні для розвідників – хлопці казали, що їм вистачає 2-3 батончика на добу.
Звісно ж, аби не втрачати навички, в домашніх умовах робили у невеликих кількостях й цукерки, пригощали ними близьких та знайомих, але про більші обсяги тоді не йшлося», – згадує пані Елеонора.
Підприємцям допоміг випадок (хоча кажуть, що випадковостей не буває). Про харківських «світмейкерів» та їхню крафтову продукцію довідався місцевий бізнесмен Олег Лаба і запропонував свою допомогу. Спершу вони до цього поставились з певною недовірою, адже для масового виробництва потрібні чималі ресурси. Але після оглядин запропонованого приміщення, у якому вже було навіть деяке необхідне обладнання, скепсис обернувся на оптимізм.
«Ще одним суттєвим стимулом став сколівський Центр зайнятості, у якому збиралися переміщені особи. Там створили Раду для генерації ідей щодо інвестиційної привабливості краю, куди також входив і представник ТО «Відвідай». Люди із задоволенням куштували наші цукерки і спонукали починати ширше виробництво. До речі, «Відвідай» нам особливо допоміг з рекламою, організовуючи гастро-тури на нашу маленьку фабрику. Так все і почалось», – розповідає підприємниця.
Окрім ТО «Відвідай», наразі з промоцією допомагають і вдячні покупці, серед яких є відомі та публічні люди. Декому з них так «зайшли» тутешні цукерки, що вони з цього приводу навіть розмістили похвальні пости у соцмережах, які набрали тисячі «вподобайок». Після цього, за словами пані Елеонори, вона не встигала відправляти замовлення.
В чому ж унікальність «харківсько-сколівських» цукерок? За словами підприємниці, передусім вона полягає у тому, що у них зовсім не додають цукру – ні білого, ні з цукрової тростини, а замість штучних барвників та ароматизаторів – лише натуральне апельсинове масло, горіхи, насіння та сухофрукти. Шоколад також виготовляють самостійно з перетертих какао-бобів із концентрацією у 97%, звісно ж, також без цукру.
«Інколи дивно читати рекламу «шоколаду без цукру», де місткість какао-бобів становить лише 47 відсотків. Одразу виникає питання: люди, а що ви ще туди напхали?», – дивується пані Елеонора і додає: – Побутує думка, що дітлахи не надто полюбляють натуральний чорний шоколад, однак нашого виробництва – завжди з’їдають повністю і з задоволенням».
Нині підприємці «солодкого» бізнесу продовжують допомагати ЗСУ та подали заявку на грант – мріють відкрити у Сколе невелику сімейну цукерню й створити інтернет-магазин для продажу своєї продукції. А також запрошують усіх охочих скуштувати їхні цукерки з карпатським духмяним чаєм та пригостити ними своїх близьких та друзів – аби усі переконалися, що корисне може бути ще й дуже смачним.
Ось така підприємницька сага воєнного лихоліття, яка вкотре доводить, що ніколи не пізно все почати «з нуля», а якщо є чітка мета і воля, то не існує жодних непереборних обставин.
Ми, звісно, також запрошуємо подарувати один одному затишні та незабутні «солодкі» миті у нашому карпатському турі ”Солодкі Карпати і панські палаци”.
