Ведмеді вважаються дикими тваринами, хижаками, та насправді дикими і жорстокими до них є люди. Ті, хто мали б дбати про тварин або хоча би не заважати і не шкодити, стають їхніми мучителями. Наче для розваги утримують їх при ресторанах, цирках, але кому смішно з кволого і хворого ведмедя, який дивиться людині в очі приреченим поглядом. Ланцюги, палиці, вузька клітка, покусані боки і лапи – такими є реалії існування ведмедів, яким не пощастило опинитися в цивілізованому світі.
Справжнім спасінням для них стали ведмежі притулки. Їх в Україні допомагають відкривати міжнародні фонди, екологічні активісти, зоозахисні організації. Тепер визволені з неволі тварини живуть в належних умовах і познайомитися з ними можна у наших турах – «Озеро Синевир та водоспад Шипіт», «Екотур до Розточчя» та «Довкола Карпат за 7 днів».
В Україні ведмежі притулки є біля Житомира, в Синевирі на Закарпатті та в Домажирі неподалік Львова. Але навіть тоді, коли вже є куди ведмедів помістити, часом йдуть цілі місяці чи й роки перемовин з власниками, аби ті добровільно віддали тварин екологам. На жорстоких власників не впливають ні рішення суду, ні навіть гроші, за які готові викупити тварину.
Ведмеді, одні з найбільших хижаків, настільки «зламані», що коли їх вдається визволити з неволі, вони довший час не виходять зі спального вольєра, хіба вночі, коли поблизу немає людей. Деякі з них приречено похитуються або заперечно мотиляють головою. Довгі місяці реабілітації у притулку, терпіння і турбота доглядачів та ветеринарів – і тваринки потрохи починають жити. Саме жити! Дехто на 12-му чи майже на 30-му році свого існування у вузькій клітці.
Перший притулок для ведмедів почали будувати у Національному природному парку «СИНЕВИР» у 2011 році за сприяння Міністерства екології та природних ресурсів України. На 12 гектарах зараз там живуть 25 ведмедів. Вони мають велику територію для прогулянок, занять фізкультурою, забав, озерця для купання, штучно створені барлоги і навіть ягідні плантації. Дихають тварини чистим гірським повітрям. За щастя їм тепер жити посеред мальовничої карпатської краси. Помилуватися нею зможете і ви, відвідавши екскурсію «Озеро Синевир та водоспад Шипіт».
Багато тварин дуже довго і повільно приходять до тями. Наприклад, Іру тримали в клітці з підлогою з металевих прутів. Вона не вміє добре ходити. Циркового Беню вчили танцювати на розпеченому залізі, а Потапа визволяли з луганського спортивного клубу, де на нього нацьковували собак.
За навиками тварин можна здогадатись про їхнє минуле: циркові ведмеді легко піднімаються на задні лапи, махають передніми. Вони вміють шкірити зуби і розгойдувати 300-кілограмове тіло, імітуючи танець.
У притулку вони живуть у спокої, в природних умовах і можуть набрати потрібну вагу. Щороку щораз більше клишоногих впадає у зимову сплячку – це є доброю ознакою, що їхня психіка заспокоюється.
Більше того, торік у синевирському притулку народилися ведмежата. Навесні 2017 році Вінні і Маша стали батьками. На маленьких двійняток з’їжджалися подивитися звідусіль. Ще одного малюка привела на світ ведмедиця Бубочка. Працівник притулку по секрету нам розповів, що насправді усіх ведмедів стерилізують. Те, що якогось із них пропустили під час цієї процедури, завинили ветеринари, за що їм і дісталося від керівництва Розмножуватись ведмедям не дозволяють, тому що місця у притулках і так не вистачає – в неволі в Україні утримують ще понад 200 ведмедів, яких треба визволити і помістити у людські, тобто ведмежі нормальні умови існування.
Світлою надією для клишоногих тварин, які живуть в неволі в Україні, став міжнародний екологічний фонд «Чотири лапи» (Four Paws). У 2012 році за їхнього сприяння в селі Березівка біля Житомира створили Центр порятунку ведмедів «Надія». У ньому утримували близько п’яти тварин, та більшість врятованих ведмедів планують перевести або вже це зробили на постійне проживання у новостворений Домажир біля Львова – тепер Four Paws опікується ним. А житомирський перейменували в притулок для ведмедів «БІЛА СКЕЛЯ» і ним опікується Фонд Save Wild Fund.
Притулок у ДОМАЖИРІ на Львівщині відкрили у жовтні 2017 року. Поступово його населяють новими мешканцями, яких не без мороки вдалося визволити з цирків, вузьких кліток у ресторанах, притравлювальних станцій. Зараз їх тут сім, кожен клишоногий має власні апартаменти. Деякі з них, які вже пройшли реабілітацію і адаптацію, переселили у великі вольєри площею 1,5 гектара, де для них створили максимально природні умови. Ще на 12 га облаштовують нові місця.
Потап – один з найперших резидентів «Домажира». Йому 9 років і він народився у зоопарку. Згодом його продали у ресторан, де він розважав відвідувачів. За щасливим збігом обставин ресторан закрили, а Потапа забрали у притулок. Поважний самець від початку його роботи сидів у першому при вході вольєрі і з цікавістю розглядав відвідувачів. Він вміє позувати, навіть усміхатися, стає на задні лапи. Зараз його переселили у великий «люкс» площею 1,5 га, де він максимально може себе відчувати як у лісі. Тут у нього і велика прогулянкова територія, і власний барліг. Кажуть, Потап активно освоює територію.
Це Христя. Пухнаста кумедна тяньшанська ведмедиця з сумними очима. Одна з найстаріших у притулку, їй близько 30 років. Її возили в мандрівному цирку з місця на місце. Свого часу її помітили в Жовкві, де тварину водили на повідку, як собачку, для реклами цирку, в якому вона виступала. Активісти і екологи підняли на сполох всі можливі інстанції, і Христю вдалося забрати від жорстоких людей.
Нашийник до ран вп’явся в її шию, пазурі були настільки відрослі, що коли ведмедиця почала ходити на волі, їй було боляче ступати. У природному середовищі ведмеді ходять, бігають, лазять по деревах, внаслідок чого кігті самі стесуються. Коли ж вони малорухливі і сидять в клітках, пазурі ростуть завеликі. Тож Христі довелось робити педикюр під наркозом. А ще ветеринари діагностували в неї цироз печінки. Дуже ймовірним є те, що тварину підпоювали алкоголем у цирку. Зараз Христя любить плавати у ставку, активно займається воркаутом, ласує кавунами.
У найгіршому психологічному стані – ведмеді з мисливських притравлювальних станцій. Їхнє життя полягало у тому, що вони сиділи в тісній клітці, а коли з неї виходили, на них нацьковували собак, яких тренували для полювання.
Саме так не пощастило Тайсону. На початку роботи притулку його найменше було помітно. Тварина ховалася, уникала людей. За деякий час ведмідь почав потрохи виходити. Щойно там, у ведмежому «пансіонаті», після 16-річного життя поміж собачими іклами, він познайомився з природою, вивчає рослини, принюховується. Після довгої реабілітації Тайсон відкрив для себе тренажери і забавки, які спеціально для нього облаштували у вольєрі, почав бігати, бавитися, плавати.
Настя і Бодя – то колєги з Житомира, які виросли разом, тому їх тут, у Домажирі, також поселили в один вольєр. За ними цікаво спостерігати, коли вони бавляться між собою. Бодя, як і належить самцю, активніший, часом любить займатися «валінням лісу», Настуня ж теж часом робить збитки.
Варто зазначити, що ті тварини, які народилися або багато років утримувалися в неволі, вже не зможуть самостійно вижити у лісі. У них немає відповідних навиків. Тому люди, які за ними доглядають, роблять їм максимально комфортні умови в притулку, наближені до тих, де б вони мали вирости і жити. Це такий собі притулок для літніх, тільки ведмежого профілю.
Їжу для кожного ведмедя готують окремо – відповідно до стану їхнього здоров’я і потреб. Поки тварина закрита, доглядач розкидає продукти по території, ховає її, щоб ведмеді змогли її розшукати на нюх, самим «здобути» їжу.
Зими в Україні теплі, ведмеді не хочуть залягати у сплячку. Вони активно вивчають свої вольєри, бавляться іграшками.
Позитивне відео: https://www.youtube.com/watch?v=Lv9Ub4kXat8&feature=youtu.be
У Домажирі, крім «ведмежих» екскурсій, обіцяють влаштовувати театралізовані, усю важливу інформацію про захист природи подаватимуть у доступній і цікавій формі.
Окрім того, Домажир розташований біля Яворівського національного природнього парку. Тут можна прогулятися екостежками, вивчити рекреаційно-туристичні маршрути, спостерігати за іншими тваринами, які населяють парк. Зовсім поруч – Івано-Франкове, де навчають виготовляти автентичні яворівські іграшки.
Ці всі розваги можна поєднати в єдиній екскурсії від туроператора «Відвідай» – «Екотур до Розточчя». Кого ж ваблять тривалі подорожі й гармонія Карпат, може завітати до синевирських бурих під час туру «Довкола Карпат за 7 днів».
* * *
В Україні близько 200 ведмедів живуть в природі і ще стільки ж – у неволі. Бурий ведмідь – зникаючий вид, занесений до Червоної книги України. Хоч ведмеді і самі дикі та хижі за своєю природою, та вони достатньо набачились тої жорстокості від людей. Тож якщо вже й дивитися на ведмедів, то не в цирках і зоопарках, а тут, у ведмежих притулках, бо в них клишоногим живеться майже як вдома.
Орися Шиян
Фото автора
