Горнятко доброї кави зранку допомогло прокинутися і прояснило розум. Місце здибанки з туроператором «Відвідай» незмінне – готель «Львів». На мене чекала ціла вервечка з автобусів, доки знайшла свій дійшла майже до Оперного. В туроператора «Відвідай» черговий аншлаг – дуже багато бажаючих їхати з ними в тури. Вмостившись зручно в зручному автобусі – я приготувалася до нових вражень. Ігорко Губіліт, наш гід, пообіцяв нам, що з туру ми повернемось ситими, викупаними і щасливими. Подивимось… як це справдиться.
Зоопарк «Лімпопо»
Я взагалі не люблю зоопарків, важко дивитися на тварин в клітках, які звикли до свободи. Але на диво «Лімпопо» мені сподобався – тварини там досить доглянуті, а деякі з них мають просторі вольєри і нема відчуття, що їм бракує простору.
Нам пощастило – ми були першими відвідувачами зоопарку, тож могли гарненько роздивитися тварин.
Верблюд – корабель пустелі, виявився дуже толерантним і нікого з нас не заплював. Видно відчуває хороших людей. Ігорко вирішив провести психологічний експеримент. Люди люблять гроші, а от чи люблять тварини гроші? Почав Ігорко з 20-ти гривень. Верблюд проявив неабиякий інтерес. Тварини теж люблять гроші, але не усі купюри, Ігорко запропонував верблюду 200-ку, але той і дивитися не став в її сторону. Видно колір не той… Тварини люблять тільки «зелень».
Особливий вияв довіри: самочка з особливою ніжністю перебирає шерстку своєму самцю, шукаючи блошок. Самець кайфує.
Кого мені найбільше шкода в зоопарку, так це птахів – птахи повинні літати, а в зоопарку це неможливо.
При кожному королівському дворі завжди були пави і павичі. Білосніжна пава – як на мене, схожа на курку.
Маленьке козенятко, яке перелізло, крізь дірку в паркані аби поспілкуватися і з лебедями та гусами. Козячого товариства йому явно замало.
Котячі лемури на низькому старті готуються до польоту в космос, гріються на сонечку… справжня медитація. «Лімпопо» славиться чималою колекцією лемурів.
Виявляється леви сплять 20 годин на добу, але нам пощастило побачити бадьорого лева! Судячи з його рику, він був навіть знервований. Напевно, все-таки, відвідувачі зарано прийшли.
Білий лев не хотів позувати для фото, тоді Ігорко його гречно попросив: «Ваша величносте, дуже прошу Вас повернутися», – і на диво лев повернувся – зрозумів шанобливе прохання.
Дуже волохата шотландська корова, напевно думала, що я їй даю цукерку… погано дурити довірливих тварин.
Як сказав Ігорко: «Ми подивились на звірів і вони на нас теж подивились». Надіюсь, що ми їх не розчарували.
Дрогобич
Дрогобич славиться фресками Бруно Шульца, найстарішим солеварним заводом та давньою дерев’яною церквою святого Юрія.
Це мої четверті відвідини церкви Святого Юрія, але вперше я була з екскурсійною групою. Церква Святого Юрія – унікальна пам’ятка архітектури з XV ст. внесена до спадщини ЮНЕСКО Екскурсовод нам відкрила церкву великим срібним ключем, який залишився у спадок ще з XVII ст. Замок працює, як годинник і з тих пір ще не ремонтувався. Дуже хотіла сфоткати ключ, але гід не дозволила, аби не підробили.
Розпис церкви виконаний малярами Стефаном Медицьким, його сином та послідовниками його школи.
В ХХ столітті вівтар був замальований олійними фарбами, зараз реставратори працюють над відновленням образів.
У кожній давній церкві є зображення страшного суду. У церкві Святого Юрія страшний суд теж добре промальований. Страшна гієна, яка заковтує грішників, а чорти їх підпихають до пащі.
Серед малярів-іконописців існував звичай, якщо з малярем, який розмальовував церкву щось траплялося і він не встигав домалювати фрагмент, за ним вже ніхто не домальовував в знак шани до іконописця.
Два фрагменти недомальовані, для кожного з нас є місце опіки Цариці Небесної та Божої ласки.
Зробила і фото з Левком Скопом – іконописцем. Левко малює ікони на старій намоленій гонті із церкви святого Юрія, а кошти передає на потреби Української Армії:
Східниця
На мальовничих пагорбах в передгір’ї Карпат розташувалося мальовниче селище Східниця з неймовірно-казковими краєвидами – саме так би поети описали цей курорт. На території Східниці діє 38 джерел і 17 свердловин з різним хімічним складом мінеральної води. Для відвідувачів сьогодні доступні води з 10 джерел і 3 свердловин. Лікар з Охмадиту, пані Лариса, яка була з нами в групі поділилася, що радить своїм пацієнтам не трускавецьку, не моршинську, а східницьку водичку безпосередньо із джерела, яка має чудодійно-лікувальну силу.
В кого низький гемоглобін, анемія – найкращий засіб залізна водичка.
У Східниці добре відпочивати цілою сім’єю. Особливо вигідні умови для відпочинку у Східниці у міжсезоння – жовтень-листопад, лютий-березень, пристойну кімнату можна винайняти за 70 грн. В Східниці поєднуються Три-Д технології з дореволюційними. Кілометрові черги до безкоштовних джерел та приватні платні джерела.
Аби зекономити свій час можна набрати воду за 4 грн – 1 л. з приватного джерела.
Кафе «Джамбо»
Пан Віктор добре нас поганяв по джерелах Східниці – і звичайно кишки «вже грали марша».
«Джамбо» нас врятував від голодної смерті: заклад в стилі «джунглі на український манір». Дизайн мені сподобався.
Якби Омар Хайям попробував грибову юшку в цьому закладі, то неодмінно би склав віршовану оду цій юшці. Просто неймовірно смачна грибова юшка із шматочками маслюків та білих грибів.
Трускавець
Трускавець мене вразив – я була тут 13 років тому… думала нічого нового не побачу.
Старовинні дерев’яні відреставровані вілли надають місту небувалого шарму. Зі слів нашого гіда, пана Віктора, таких віл залишились 30-ть, з них відреставрованих 8. В деяких віллах тепер розміщені готелі, або кав’ярні. Добре було би кілька днів пожити у такій віллі – справжня атмосфера зі старого кіна.
У кожному місті є свої диваки. В Трускавці є свій дивак – Сергій Розора. Щодня він приходить в Курортний парк об 6:45 і робить пробіжку по парку. Сергій Розора організував школу фінської ходьби (ходьба з лижними палками) та має багато послідовників, багато болячок лікує бігом.
Художники з усього світу на творчому пленері створили для Трускавця подарунок – серію скульптур з каменю. В Курортному парку розміщені часом незрозумілі, часом чудернацькі, часом романтичні скульптури з каменю.
На правому фото – «нирка» пана Віктора. Кожен раз коли він проходить повз цю скульптуру, то згадує свою бурхливу молодість та особливу увагу до нього жіночої статі.
А нинька вже нирки не ті…
Пан Віктор великий поціновувач Карпатського діалекту нас просвітив виявляється гуцули розрізняють два типи жінок:
- Мантелепа, жінка-недотепа, яка не одружилася до 24 років;
- Гопляна – справжня мрія чоловіків, приваблива молода жінка відкрита до спілкування.
Якби жінки складали класифікацію чоловіків, вони би вигадали набагато більше чоловічих типажів…
Джерело Юзі, вода з якого має чудодійну силу – панянки молодіють просто на очах. Назване джерело на честь мавки Юзі, яка покохала вже немолодого теслю Іштвана. Тесля втік до лісу через зраду своєї молодої дружини і знайшов тут своє справжнє кохання мавку Юзю.
Усі дівчата нашої групи – не пропустили нагоди моментально омолодитися. Вода з Юзі має срібло та гліцерин і дуже корисна для вмивання.
І, нарешті, те заради чого ми зробили 2-х кілометрову пробіжку по Курортному парку – бювет. Тут все культурно і по-дорослому. Натискаєш кнопочку, підставляєш горнятко і отримуєш вже нагріту «нафтусю» готову до споживання.
Готель «Женева» СПА-центр
Пробіжка Трускавцем – пішла на користь. Бажаючих все-таки скуштувати водичку з бювету виявилось мало. Люди чим швидше хотіли поніжитися на берегах СПА-центру. СПА-центр просто неймовірний! Я, звичайно, хотіла все зазнимкувати, але фотоапарат відмовився працювати в таких умовах надзвичайної вологи і вдалося зробити тільки декілька фото.
Модний басейн, в якому я так і не поплавала, бо панічно боюся глибини. Зате я перепробувала все інше, навіть відкритий басейн просто неба з теплою водичкою. Кайф неймовірний.
Від різноманіття аж «зашкалює» і очі розбігаються, і за дві години хочеться перепробувати все. Почала з руської баньки – банька, як банька. Але файно прогрілася, процедури з віничком коштують додаткові гроші, тому обмежилась бюджетним варіантом. Крізь туман зайшла у римські терми (це для любителів романтики) Там тебе огортає теплий вологий туман і вже ніхто нікуди не поспішає. Прочитала на табличці невідоме слово «Санаріум» і вирішила спробувати: м’яка сауна, де було розкидане на підлозі сіно – відчуття, мов би залізла на теплу стріху хати. Зразу згадала про бабцю з її смачними пампухами. Потім вирішила перепробувати усі ароматичні сауни, де пахло евкаліптом, кедром, медом та морем… Про море… У кого ностальгія за морем – можна зануритися в теплу солену водичку із Мертвого моря… приємно, але недовго… починає пощипувати шкіру.
Аби змити сіль я зайшла в джакузі: бути в СПА центрі і не посидіти в джакузі – те саме, що бути в Римі і не бачити Папу Римського. Звичайно посиділа у традиційній фінській сауні (до речі, практично усі фіни щотижня ходять у сауну, тому і здоров’я мають кінське). І двох годин, як і не було… виявилось замало, аби перепробувати все, що вигадали люди, аби якось скрасити своє «сіре життя». На рецепції СПА центру поцікавилась ціною, аби ще раз сюди приїхати. І чим я була вражена: година СПА-процедур згідно прейскуранту коштувала 90 грн., а Ігорко нам організував СПА-процедури в «Женеві» – дві години за 60 грн. Отож халява повна. Їздити в тури із «Відвідай» не тільки приємно, пізнавально, а і дуже економно. Всі свіженькі, чисті, умиротворенні і окрилені ми повертались додому – і музичний фон із піснею Славка Вакарчука «Я їду додому» дуже в тему. Завжди приємно повертатись додому із повною валізою вражень та гарного настрою, навіть якщо це одноденна мандрівка.
Блогер – Валерія Полубічко
