Спочатку про перлину, потім про сіль. Озера, пляжі, басейни наповнені соленою водою чи соляною ропою – ось заради чого сюди щоліта приїздять тисячі туристів і більшість повертаються щороку вважаючи відпочинок у Солотвино чудовою альтернативою оздоровленню на морі. Сусідка по мотелю ділиться своїми враженнями, що цього року вирішила відпочити в Одесі, але вимушена була оперативно змінити свої плани одразу по приїзді туди. В морі якраз змінилася течія на холодну, змусивши її спакувати всі свої плани і речі до валізи і почати свій літній відпочинок спочатку.
На щастя в неї була готова альтернатива – Солотвино, і воно не підвело!!! Чудова погода, гарний готель, купелі в цілющій солоній водичці, з якої вилазиш русалкою вкритою білою сіллю, обмазування лікувальними солотвинськими грязями, сеанси спелеотерапії в соляних кімнатах, тощо. До слова, води Солотвинських озер вважають аналогом вод Мертвого моря. І справді концентрація цілющої солі у кілька десятків раз вища, ніж в хвилях Чорного або Середземного моря. Її тут стільки, що чуєшся поплавком на воді чи корабликом, а от пірнати не варто – сіль в’їдається в очі. Що ж до моря, то й воно тут було, правда 25-65 млн років тому, і саме воно залишило на згадку про себе поклади солі з відбитками риб та морських тварин.
Десятки великих і малих приватних готелів, мотелів, садиб запропонють Вам найрізноманініші умови та ціни залежно від наявності особистого доступу до солених озер, наявності власних басейнів з соленою ропою чи прісною водою, тощо.
А мальовничі краєвиди румунських та українських гір!!! А ще –домашні закарпатські вина, колоритна закарпатська кухня з нотками угорської, румунської, єврейської, німецької, циганської… І така ж своєрідна жива музика. Чим не акомпанемент радості життя! На згадку можна привезти ексклюзивний сувенір-соляну лампу, чеську чи румунську хустину і чудові селфі ( місцеві кажуть «фотьки») на фоні до неймовірного контрастних солотвинських пейзажів, на яких і чар солотвинських озер і поєднання здавалося ся б непоєднуваного- картин сільської ідилії з картинами техногенних катастроф. Причому для цього вам непотрібно навіть рухатися з місця, достатньо лише камеру перевести з лівої руки в праву. Зліва ви будете на фоні отари, яка під передзвін дзвіночків повертається додому радісно блеючи, а справа – знаменита Велика Яма, як називають її місцеві… Але не лише це є сіллю Солотвино.
Сіль Солотвино в його історії, де ліанами переплелися долі українців, румун, угорців,євреїв, німців. А про дакійські, угорські, румунські, турецькі та інші сторінки історії Солотвино як і про ідентичність солотвинців промовисто говорять назви мотелів та ресторанів -Марамуреш, Буковина, Червона Рута, Дачія, Селім. Працівники готелю «Дачія» одразу зауважать, що назва готелю означає країну даків, а в жодному разі не присадибну ділянку.
Пам’ятник в центрі «старого» Солотвина молдавському правителю 15-16 ст. Штефану Великому Чел Маре біля православної церкви встановлений зовсім недавно. Можливо саме він надихне вас до історичної розвідки та натякне про політичні настрої тутешньої еліти.
І досі в архітектурі забудови селища можна віднайти приватні будиночки тих, хто на початку ХХ-го століття працював тут на солерудниках.
Сіль Солотвино глибоко ховається в його соляних товщах,що ще й сьогодні обчислюються 3,5 млрд тонн, а свого часу могутність Римської імперії підпирав соляний стовп Солотвино! Сіль добували тут ще від ІІ ст. н.е.
Історію і Великої Ями і Солотвино могли б доповнити розповіді екскурсоводів Музею історії соляних копалень. Послухати справді було б про що, адже Солотвинський солерудник, вважається одним з найбільших у Європі, але….Від 2007 р. видобуток солі тут призупинено, музей не функціонує через аварію на шахті №8.
А були часи, коли біле золото важило більше золотого! Мій співрозмовник румун адміністратор мотелю в Солотвино (доречі більшість власників місцевих готелів- румуни) пригадує розповіді свого діда, який ще в 30-х роках ХХ століття возив підводами сіль до Бельгії, де вимінював 1 кг солі на 7-8 мішків пшениці. Солотвинська сіль користувалася великим попитом в країнах центральної Європи, і до побудови залізниці її в основному сплавляли плотами по Тисі. Століттями Солотвинська сіль вважалася найчистішою у світі – 90-95% чистої солі у видобутій солі. Солянокупольні родовища Солотвинської западини, яка тягнеться в південно-східному напрямку від м. Хуст до с. В.Бичків, а далі переходить на територію Румунії, вважаються унікальними. Площа розвитку соленосних відкладів в Солотвинській западині складає 1500 кв.км, а геологічні запаси солі перевищують 700 млрд. тонн!
Сіль Солотвино дивиться на Вас прекрасним і водночас моторошним оком безодні, що утворилася внаслідок недалекоглядної чи навіть байдужої стратегії розробок, немовби попереджаючи і даючи людям шанс отямитися. Навіть якщо Ви ніколи не бачили як виглядають шахти, де добувають сіль, неодмінно знайдеться хтось, хто притягне Вас до найбільшої атракції і найбільшої болі Солотвино – до тої ж Великої Ями, яка розповість про численні шахти солерудника, які лабіринтами пронизують підземне Солотвино і про те як на місці самої Великої Ями колись була шахта№8, а коло неї і музей історії видобутку солі.
Соляні шахти свого часу служили піздемними відділеннями відомої алергологічної лікарні, відкритої у 1968 році на базі шахт №8 та №9. На глибині близько 300 м, куди пацієнти спускалися ліфтом,у довгій галереї з нішами-палатами у стінах люди зцілювалися від хвороб органів дихання, туберкульозу, астми, алергії, проблем із суглобами завдяки особливому мікроклімату,- сухе повітря, насичене частинками кам’яної солі, стала температура та атмосферний тиск, повністю відсутні шкідливі бактерії та алергени. Повний лікувальний цикл тривав 24 доби. На жаль, унікальні підземні корпуси алергологічної лікарні зараз зачинені через аварійний стан шахт. Вода розмиває величезні пустоти під селищем, тож ґрунт провалюється — спускатись глибоко під землю стало небезпечно.
Центральне, воно ж найбільше озеро Солотвино на західній околиці селища могло б «розповісти» Вам, що з 1902 року на його місці працювала знаменита шахта «Кунегунда» – найвідоміша і найбільша соляна копальня глибиною 167 м та площею майже 10 тисяч м² названа на честь доньки угорського короля Бели ІУ (1206–1270) покровительки гірників соляних копалень католицької святої Кінги. Щороку в цій шахті видобували близько 100 тисяч тонн солі, а всередині було зведено велетенський Соляний обеліск у 1896 році на честь «Міленіуму» — тисячоліття приходу угорських племен в Тисо-Дунайську низовину. А коли шахта просіла і була затоплена цілющою водою утворилося соляне озеро Кунігунда –закарпатське мініатюрне Мертве море, яке через підземні зсуви з часом обміліло. До озера все ще їдуть лікувати нервову систему, кістки, шкіру.
Велика Яма, вона ж шахта №8, всім своїм прекрасним і потворним виглядом наворожить про недалеке невтішне, але дуже імовірне майбутнє селища. За даними геологів провалля під Солотвино щороку розширюється, а загальний об’єм пустот та карстових утворень лише за останні шість років збільшився вдвічі – станом на 1 грудня 2011 року складав 2,6 мільйона кубів, а вже на лютий 2016 року збільшився до понад 5,4 мільйона кубічних метрів.
Солотвино і його шахтам загрожує підтоплення. Проте ні місцеві ні жителі, ні туристи не поділяють стурбувань геологів та з нетерпінням щороку чекають нового сезону солених купелів! Озера і надалі збирають значну кількість відпочиваючих і туристів з усієї країни і навіть з-за кордону, а Солотвино залишається цікавим та колоритним місцем куди хочеться повертатися знову і знову! Тим більше, що довкола є ще багато такого, що обовязково треба побачити, скуштувати, не пропустити!!! Запрошуємо побачити це все на власні очі в турі “На бринзу до Рахова (через Закарпаття)“.
