Щоразу мандруючи Україною, не перестаю захоплюватися її унікальністю. Пізнаючи рідний край, на подив для себе відкриваю все нові й нові мальовничі куточки, які можуть гідно конкурувати зі всесвітньо визнаними туристичними місцинами. Так було і під час моєї осінньої мандрівки Поділлям та Буковиною.
Дорога, дорога, дорога, аж раптом з’їжджаємо кілька метрів в бік від траси і перед нами відкривається неймовірна Заліщицька панорама. Саме містечко лежить у глибокому яру Дністра. Поруч височіють могутні скелі, що простягаються майже на два кілометри.
«Український Париж»
«Український Париж», як часто називають Чернівці, зустрів похмурим небом і рясним дощем. Та зливі не вдалося приховати його красу та велич. Перлиною світового рівня і гордістю міста є архітектурний ансамбль Чернівецького університету, колишній комплекс будівель резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації (1864-1882рр.), який занесений в світову спадщину Юнеско. Мандруючи його коридорами, по-доброму заздрю студентам, які здобувають освіту у цих величних стінах. Є у Чернівцях і своя «Алея зірок» – майстрів мистецтв Буковини. Серед них Софія Ротару, Іво Бобул, Володимир Івасюк та багато інших. Це інтелігентне і затишне місто справді заворожує своїм шармом, тож одного побачення замало – хочу приїхати ще.
Перлина на камені
Природа i талант зодчих створили в Кам’янці-Подiльському дивовижну перлину на каменi. Серед усіх українських міст, воно посідає третє місце пiсля Києва та Львова за кiлькiстю пам’яток iсторiї та архітектури. Тут органiчно поєднано рiзнi епохи й культури. Та передусім місто відоме своєю неприступною фортецею (ХІІІ – ХVІІІ cт). За всю історію її захоплювали лише тричі. I щоразу тiльки завдяки численнiй перевазi завойовникiв. Концепцiя фортифiкацiйних споруд полягала у вдалому поєднаннi природних захисних властивостей скелястого острова, оточеного глибокими каньйонами рiчки Смотрич та рукотворних мурiв. До речі, саме на Кам’янеччині найвищі каньйони Європи, вищі лише у Північній Америці. Приваблює Кам’янець-Подільський і романтиків ХХІ століття – повітроплавців, які мають нагоду милуватися красою міста з висоти пташиного польоту. Але це вже інша окрема історія.
Природне чудо України
Про Бакоту чули, а от де вона розташована не можете прогуглити? Воно й не дивно, адже цього села вже понад тридцять років нема на картах. Поселення затопили задля будівництва Новодністровської гідроелектростанції. Заради фантастичного краєвиду сюди приїжджають туристи з найрізноманітніших куточків світу. І воно цього справді варте. Національний природний парк «Подільські Товтри» разом з частиною Дністровського каньйону в межах Парку (127 км) став переможцем акції «7 природних чудес України». Тутешній клімат, за свідченнями науковців, аналогічний ялтинському. Як геологічне утворення, Подільські товтри не мають аналогів у світі. Тільки Великий бар’єрний риф, який знаходиться на північно-східному узбережжі Австралії дещо нагадує вигляд Товтрового пасма в далекому минулому. Тому дослідникам, які вивчають як розвивалося життя на планеті, дорога або до Австралії, або до схилів Бакоти.
Місце духовної сили
Бакоту також визнано одним із найсильніших місць сили на землі. Тут знаходиться Михайлівський монастир, а також скельний комплекс. Енергетику намоленого місця відчули представники різних релігій та конфесій, яких побувало тут чимало. Серед них навіть монах із Тибету, який приїздив сюди 2011 року і протягом кількох днів медитував в одній із печер.
Круїз із вітерцем
Десертом у цьому меню неймовірних вражень був круїз на теплоході наймальовничішими закутками ріки Дністер. Шлях пролягав територією Національного заповідника «Подільські Товтри», між мовчазними скелями, крутими схилами, які заворожували своєю величчю та красою.
Автор: Надія Кугук
Молодець Надійка! Видно, що написано щиро від душі! Бажаю ще більше захопливих подорожей! А читачам даруй такі самі чудові описи своїх подорожей з туроператором “Відвідай! Творчого натхнення і миру в Україні!
Тепер все гуд! На одному подиху прочитав. От мають же люди талант так гарно описувати подорожі. Ух!
Здається, що тут фото із Заліщиків стоїть не біля “свого” тексту. Треба переставити його вверх. А написано гарно )))