Закарпаття – це не лише красиві гірські краєвиди, а й старовинні замки, фестивалі, вино і ситна кухня різних національностей.
Обираючи місця відпочинку, українці часто віддають перевагу чужим країнам, оминаючи увагою цікаві куточки рідної батьківщини. А їх насправді багато. Загадковою таємничістю, контрастністю і гостинністю відзначається Закарпаття, де «Львівська Пошта» побувала завдяки туристичному оператору «Відвідай». Наша подорож стартувала від залізничного вокзалу Львова. В дорозі керівник групи пані Ірина розповідала цікаві історії та легенди про населені пункти, якими ми проїжджали, навчала закарпатського діалекту і пропонувала послухати музику Закарпатського краю.
«На Закарпатті всього вдосталь. Це місце, де я відчуваю себе в Європі, ще не перетнувши кордон. Воно унікальне. Це ідеальна форма поєднання різних національностей. Тут немає агресивності й нетолерантності до людей. Якби цю формулу можна було розповсюдити по всій Україні, ситуація в нашій державі була б зовсім іншою», – говорив про Закарпаття фронтмен гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко, який частенько бував у цих краях.
Європейське Закарпаття
Справді, приїхавши на Закарпаття, почуваєшся, ніби в іншій країні. Свого роду це Карпатське Задзеркалля, яке межує з чотирма європейськими державами: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Від кожної з них воно запозичило певні особливості.
Гуляючи вулицями Берегового, де ми оздоровилися в термальних басейнах «Жайворонка», на фасадах будинків, які нагадують архітектуру Будапешта, можна зауважити меморіальні дошки угорською (ця мова лунає тут частіше української), багато пам’ятників відомим угорцям, а більшість автівок їздять із закордонними номерами.
Акуратні, доглянуті будиночки в селах усі як на підбір – дахи з червоної черепиці. До слова, близько 12% населення Закарпатського краю – етнічні угорці. В Закарпатті не має значення якого ти віросповідання, якою мовою спілкуєшся – тут панує абсолютна європейська толерантність. До того ж угорська влада активно допомагає своїй діаспорі в Україні.
Гордістю Закарпаття є старовинні замки. Заїхавши в Закарпатську область, зупиняємося на території Чинадійового, за 12 кілометрів від Мукачева. Тут розташований середньовічний замок барона Перені, збудований у XIV столітті. Його особливістю є оригінальний інтер’єр, система надземних і підземних таємних ходів і спальня, де мужня й освічена княгиня, католичка Ілона Зріні таємно зустрічалася з молодшим на 14 років графом, протестантом Імре Текелі. Завдяки цій легенді історичну споруду в Чинадійовому ще називають Замком кохання. Не дивно, що після реставрації в замкових кімнатах планують розписувати молоді пари.
Сьогодні в приміщенні замку функціонує картинна галерея. В ній виставлені портрети його колишніх власників, намальовані художником Йосифом Бартошом, який дав нове життя цій архітектурній споруді, проводять літературні вечори, весільні церемонії та фестивалі. Завітавши на один із таких фестів – «Срібний Татош», ми поринули в атмосферу середньовіччя.
«Це вже шостий поспіль такий захід. Він відбувається щорічно впродовж двох днів наприкінці травня. Цього року фестиваль відвідали гості зі Словаччини та учасники з Білорусі і Молдови. Татош – міфічний закарпатський крилатий кінь, який фігурує в давніх народних казках. Намагаємося безпосередньо залучити наших гостей до дійства, хочемо, щоби було цікаво різним категоріям людей. В рамках фесту відбуваються двобої лицарів на мечах і алебардах, кінний лицарський турнір, показові середньовічні танці, змагання лучників із різних куточків України, майстер-класи, лунає автентична музика, функціонує тир і дитячий майданчик «Татошник». Увечері небо спалахує від фаєр-шоу», – розповів організатор «Срібного Татоша», кандидат історичних наук Юрій Славік.
Смачне Закарпаття
Відвідавши фестиваль, ви не залишитеся голодними, адже тут працює середньовічна таверна «Ситий Татош». Вас почастують традиційними ситними стравами української та угорської кухні: метеними галушечками по-закарпатському зі шкварками і салатом, кулішем, боб-гуляшем (м’ясо, вудженина, квасоля, картопля, солодкий перець, паприка та спеції), м’ясною рулькою, баношем та бограчем.
«Скільки людей – стільки й рецептів бограчу», – жартують місцеві господині. Втамувати спрагу можна прохолодними узваром і лимонадом, а також паленкою (фруктовою горілкою), вином і медовухою.
Кулінарним гурманам варто також завітати у Ботар Виноградівського району. В цьому населеному пункті розміщені ферма та дегустаційний зал, в якому кожен скуштує різні сорти леквару (повидла) з лісових ягід, ковбаси з м’яса напівдикої свині мангалиці без холестерину, сірої угорської корови та екологічні соки. На згадку можна сфотографуватися біля пам’ятника свинці.
Любителям солодощів радимо відвідати перший в Україні дегустаційний зал «Медовий дім» у Мукачеві, де можна посмакувати продуктами бджільництва і придбати органічну продукцію.
In vino veritas (істина у вині)
На ночівлю ми зупинилися в Четфалві Берегівського району, де живуть етнічні угорці. Окрім традиційного бограчу, пан Міклош із дружиною Мартою почастували нас мадярськими голубцями, угорськими солодощами, лангошем (великими оладками) із джемом та смачними напоями. До речі, за чаркою угорці говорять «Еґейшіґюнкре», що є аналогом українського «Будьмо!» і означає «За гармонію в усьому!». Справді, неможливо не відчути гармонії, побувавши в таких гостинних людей.
Поснідавши, ми відвідали Затисянський краєзнавчий музей просто неба в Тисобикені, що омивається норовливою Тисою. Він складається з палацу графів Фогораші 1890-го року, хати бідняка, сільської школи 20-их років ХХ століття та будинку заможного селянина 1882-го з красиво різьбленими дерев’яними меблями. Тут також збереглися сімейна графська каплиця (тепер греко-католицька церква) та залишки парку з платанами і липами.
З Тисобикені ми вирушили в один із виноробних центрів Закарпаття – Виноградів. Біля підніжжя Чорної гори оглянули руїни замку Канків XIII – XVI століть, з якого, як на долоні, видно вражаючу панораму міста. Будували замок для охорони соляних шляхів. А коли споруда вже не виконувала свою стратегічну функцію, її почали розбирати на будівельні матеріали. Замкові руїни неодноразово надихали художників, фотографів і кінематографістів. Зокрема, тут знімали відому кінострічку «Табір іде в небо». У Виноградові можна оглянути старовинні костели, літню резиденцію династії Перені (тепер Виноградівський районний відділ освіти), навіть казкові поселення циганських баронів.
Єдиною діючою на Закарпатті раритетною вузькоколійкою (курсує щопонеділка, щочетверга та щонеділі) вирушаємо в Шаланки. Цей оригінальний вид транспорту місцеві жартома називають «Аншиця Кушницька». Ашниця – бо повзе повільно, як бабця Аншиця, Кушницька – тому що раніше її кінцевою зупинкою була станція Кушниця.
Запустили вузькоколійну залізницю шириною 75 см і довжиною 123 км 1908 року вздовж річки Боржава. Вона слугувала здебільшого для перевезення деревини та залізної руди, а згодом і пасажирів. Стартує вузькоколійка безпосередньо з колоритного Виноградівського ринку, тож дорогою можна собі щось прикупити.
Крім мальовничих краєвидів, ми оглянули залізничний арочний міст через Боржаву, механічний семафор, механічні стрілки кінця ХІХ століття. А на вузловій станції Хмільник серед дубового лісу сфотографувалися на тлі раритетних залізничних «динозаврів».
Невід’ємним атрибутом Закарпаття є вино найрізноманітніших сортів, навіть медове. Кожен господар у цьому краї має власний виноградник. Шаланка, зокрема, унікальна тим, що тут досі роблять дубові діжки для вина, печуть хліб на кукурудзяному листі. У винному підвалі «Кабодере», де 1711-го угорський правитель Ференц Ракоці ІІ провів останній куруцький сейм, туристів частують червоним вином сортів мерло і каберне власного виробництва. Крім цього, можна насолодитися білим фірмовим «Шаланківська невісточка», яке, зі слів виноробів, м’яке, як дівчата з Шаланки.
Отож, якщо ви ще не були на Закарпатті, не зволікайте – швиденько пакуйте валізи і гайда мандрувати!
Редакція «Львівської Пошти» висловлює вдячність за організацію подорожі львівському туристичному оператору «Відвідай».
Андрій Омельницький
Львів-Закарпаття-Львів
Ігор Губіліт, директор туристичного оператора «Відвідай»:
– Образно кажучи, Україна – це планета Земля в мініатюрі. Тут є гори, долини, моря, солоні та прісні озера, сприятливий клімат, гостинні люди, смачна їжа. Україна – це красиво, комфортно і що важливо – доступно. Закарпаття, зокрема, має багато визначальних рис. Насамперед це мальовничі гірські краєвиди. Місцеве населення завжди щедро приймає гостей, переймаючи досвід європейського сервісу. Тут є де відпочити.
Можна посмакувати стравами закарпатської, угорської, словацької, румунської, циганської та румунської кухонь, оздоровитися в десяти різноманітних термальних комплексах. Окрім цього, можна відвідати старі міста, в яких є безліч замків і храмів.
Наш туристичний оператор упродовж восьми років організував екскурсійні поїздки для понад сотні тисяч туристів із різних куточків України. Сьогодні ми пропонуємо 250 турів відпочинкового, оздоровчого та краєзнавчого характерів. З ними можна ознайомитися на нашому офіційному сайті vidviday.ua.
Не потребує реклами і має особливу популярність дводенний «Сиро-винний тур» – найвдаліше поєднання найцікавіших місць Закарпаття (гори, доли, термальні басейни, озеро Синевир). Це найкращий варіант для першого знайомства із Закарпатським краєм. Замість поїздки на море для вдалого проведення відпустки можна обрати семиденну мандрівку Карпатами.
Серед інших цікавих пропозицій туроператора «Відвідай» – триденний круїз Кам’янцем-Подільським та його околицями, куди входять подорож кораблем і відвідини печер, «Карпатський трамвай і Скелі Довбуша», SPA-тур Карпатами (мальовничі гори, п’ять мінеральних джерел, 300 екзотичних звірів, церква з 2,5 тисячами мощей, спа-центр, де 11 басейнів, 18 саун і лазень).
