Традиційно південь України, Одещина, славиться морським відпочинком, пляжами, смачною оригінальною кухнею та винними дегустаціями. Але цим не вичерпується туристичний потенціал області. Як щодо культурно-історичних пам’яток? Якщо ви їдете в ці краї більше ніж на день-два, однозначно варто відвідати Аккерман, він же Білгород-Дністровський. Наприклад, можна приєднатись до організованої подорожі на Одещину.
Своєю появою в кінці VI століття до н.е. Білгород-Дністровський, тоді ще Тіра, зобов’язаний переселенцям з іонійського поліса Мілет. Місто було засноване на перетині основних торгівельних шляхів, що стало поштовхом до швидкого його перетворення в заможне та незалежне місто-державу, яке до того ж з IV століття до н.е. починає карбувати свою монету.
У IX столітті слов’янські племена тиверці та уличі на місці стародавньої Тіри побудували місто, яке отримало ім’я Біле місто – Білгород. Під цією назвою воно увійшло до складу давньоруської держави й незабаром перетворилось на важливий форпост на межі між Руссю та Візантією.
Після розпаду Київської Русі Білгород увійшов до складу Галицько-Волинського князівства, а потім і Руського королівства, землі якого тягнулися від Карпатських гір до Чорного моря.
Пізніше місто встигло побувати в складі Золотої Орди, Генуезької республіки, Молдавської держави, Османської та Російської імперій, і 16 разів змінювало назву. Найвідоміші з них – Тіра, Аккерман. Більшість із назв означають “Біле місто”.
Саме період Золотої Орди, в XIII столітті, вважається початком зведення Білгород-Дністровської фортеці в тому вигляді, у якому вона перебуває і зараз. Її зведення тривало протягом двох століть.
На початку XIV століття в ці краї прибули генуезці, які домоглися від Золотої Орди передачі у володіння цього укріпленого торгового центру для розширення сфери своєї торгівлі.
Будівництво фортеці на території міста було завершено вже під владою Молдавського князівства, тоді місто отримало назву Четатя-Албе. З XV століття Білгород опиняється під владою Османської імперії. Лише через 300 років Російській імперії вдалось приєднати ці території до себе.
Після зняття з Білгород-Дністровської фортеці статусу військового об’єкту в 1832 році, міська влада розібрали внутрішні будівлі, але стіни завдяки міцному розчину встояли. Свого часу у фортеці побували і Леся Українка, і Олександр Пушкін, й багато інших відомих осіб. За часів Другої світової війни місто було окуповане нацистами, а після звільнення від них місту було повернуто його слов’янське ім’я – Білгород-Дністровський. В 1963 році фортеця була внесена до списку пам’яток архітектури, які перебувають під охороною держави.
Білгород-Дністровська фортеця – унікальна пам’ятка оборонної архітектури середньовіччя, найбільша фортеця на території Східної Європи. І фортеця справді вражає своєю потужністю та розмірами! Довжина оборонних стін складає близько 2,5 км, висота стін та опор становить від 5 до 15 м, товщина від 1,5 до 5 м.
Загальна територія фортифікаційної споруди займає 9 га, має форму неправильного багатокутника. Спочатку фортеця складалася з трьох просторих дворів, які мали своє призначення та індивідуальну оборонну систему.
Найважливішою частиною фортеці вважалася Цитадель, яку по периметру захищали 4 вежі. За своїм розташуванням 20-ти метрові вежі утворили невелике подвір’я близько 300 квадратних метрів. Спорудження Цитаделі відносять до генуезького періоду XIII-XIV ст. Саме тут знаходився командний пункт, зберігали скарбницю, важливі документи та арсенал. Цитадель розташована всередині Гарнізонного двору, в якому, в свою чергу, знаходилися невеликі казарми, склади та стайні.
Найбільшу територію фортеці, 5 га, займало Цивільне подвір’я. Його використовували тільки для захисту населення з околиці. У дворі збереглися кілька веж: Дівоча (Овідія), Вартова, Пушкіна та руїни мінарету. Був ще й третій двір, Карантинний або Портовий, але його залишки поглинув Дністровський лиман та приватні будинки уздовж лиману на північ від фортеці.
Для того, щоб помилуватись морськими краєвидами, варто піднятись на стіни фортеці: звідти відкривається прекрасна панорама й можна зробити багато гарних світлин на згадку. А після фортеці, побачивши всі принади цього місця, варто відвідати відоме село Шабо, винну столицю Бессарабії, яка славиться своєю продукцією.
Про фортецю можна багато писати, чи розповідати про сучасні лицарські турніри, які проходять тут щороку або ж про регати. Але краще принаймні раз в житті тут побувати самому, аби стати частиною історії, відчути неповторний дух свободи й почути шум моря за величними стінами. Тому запрошуємо відвідати найбільшу фортецю на території Східної Європи в турі «Вилкове, Шабо, Аккерман, Одеса».
