Час від часу зі мною контактують люди, які мають кошти і планують інвестувати їх в якісь туристичні бізнеси. Зрозуміло, що етап туристичних бізнесів типу «готель-ресторан» відходить в минуле, бо ринок ними вже майже всюди насичений, тому майбутнє за новими ідеями та об’єктами.
Під час подорожей я зауважив, що є багато ніш, де можна вкласти малі (а деколи і не малі) кошти й створити туристичні продукти, що можуть суттєво оживити туристичний потенціал даних місць та інколи за короткий час принести прибутки своїм інвесторам. Тому вирішив узагальнити, записати і донести для всіх бажаючих частину своїх бізнес-ідей.
- Галичина здавна славилася кухонною сіллю (навіть її назва скоріше за все походить від старогрецького слова “галс”, що значить “сіль”), а досі ця тема не розкрита. Тому можна відкрити музей-солеварню з кулінарним і можливо лікувальним нахилом на стику Карпат і Передкарпаття, де є історичні соляні джерела (ідеально – в районі Дрогобича та Делятина, в крайньому випадку Болехів, Долина, Стрий, Стара Сіль).
- Дуже бракує файних інтерактивних гуцульських музеїв у районі Делятин-Яремче-Буковель-Ясіня, на зразок тих, що останніми роками виникли в районі Верховини. Саме в цьому районі протягом року перебувають сотні тисяч, а можливо й мільйони туристів, а цікавих інтерактивних місць та музеїв практично нема.
- Ми в Карпатах багато розповідаємо про овець і вівчарство, а овечих ферм і сироварень близько до туристичних шляхів нема. А ті, що є, то треба йти два дні полем і три дні лісом, і там пасуться в основному корови. Про вигляд хат-стаєнь і кошар взагалі мовчу. Тому дуже проситься презентабельна овеча ферма із сироварнею неподалік від дороги в районах Вучкове-Синевир-Пилипець-Нижні Ворота-Сколе або Делятин-Яремче-Буковель, де би можна було побачити овець, сфотографуватися з ними, поспілкуватися з вівчарями, купити різних сирів та помилуватися природою.
- На всю Україну відомі закарпатські Лумшори, бо там є чани із сірководневою водою. А що заважає створити схожі відпочинкові центри “аля-Лумшори” на стику Карпат і Східноєвропейської платформи, де гарний вихід H2S (а це Великий Любінь, Черче, Старий Розділ, Немирів, Шкло)?
- У селищі Королево (Виноградівський р-н., Закарпатська обл.) є найдавніша стоянка людей в Центральній і Східній Європі (люди за різними даними жили тут вже 30 000 – 100 000 років тому), а там досі нема музею «неандертальців», «кроманьйонців», «пітекантропів», парку Юрського періоду або їх “живих поселень”, переодягання в одяг зі шкір, життя в готелях стилізованих під цю тематику, вживання їжі і т.д. Додатковим бонусом є також те, що тут є руїни замку “Няляб” та величезні винні підвали під замковою горою.
- Кожен рік тисячі людей піднімаються на найвищу вершину України — гору Говерлу. Цих людей було би значно більше, якби на гору йшла канатно-крісельна дорога. Це зручно, в перспективі менше шкоди природі, бо не будуть витоптувати рослини, а бажаючі можуть і надалі пішки підніматися.
- У Сколівському районі малорозвиненим є район сіл Труханів-Тишівниця, а шкода, бо зручний доїзд (поруч траса Львів — Мукачево), гарні панорами Карпат та зручно добиратися до Ботаніко-геоморфологічного резервату “Скелі Довбуша”, тому крім файної дороги до скель Довбуша могла би йти й канатно-крісельна дорога.
- Одним із найгарніших українських замків є Мукачівський, особливо гарний його вигляд зі сторони дороги на Берегово і з цього ніхто не користається. А пасувало би зробити гарний оглядовий майданчик (або ресторан-кафе, ферму, винний зал, …) з прекрасною панопамою на Мукачівський замок.
- Більшість глобальних прогнозів кажуть, що доля туризму в світі буде збільшуватися, а в Україні є велика кількість потенційно комерційно успішних туристичних об’єктів, які руйнуються і можливо вже не зможуть дочекатися свого відродження та мільйонів вдячних туристів. Хто має можливість, то можна взяти котрийсь із закинутих палаців чи замків у оренду і перетворити на успішний туристичний бізнес, наприклад, замки у Старому Селі, Поморянах, на Поділлі (десятки), “тамплієрів” у Середньому, Королевому, Невицькому чи Довгому, палац Рея у Псарах, шпихлір в Дрогобичі. Тим більше, що є вже декілька успішних прикладів: замок у Радомишлі, замок Сент-Міклош у Чинадієві, палац Яблуницьких-Браницьких у Підгірцях.
- У селищі Вигода на Франківщині є дуже популярний в Україні так званий “Карпатський трамвай”, на ньому з вітерцем їздять тисячі туристів, а багато хто не може потрапити, бо нема місць.
У той же час біля траси Львів — Мукачево в районі Сколього є насипи, які залишилися від вузькоколійки баронів Грьодлів, їх можна відновити і зробити маршрут Сколе-Коростів-Козьова-Тисовець. Ентузіасти цієї справи у Коростові вже створили музей вузькоколійної техніки.
- Останніми роками все популярнішими стають в туристів Поділля та Волинь (Тернопільщина, Хмельниччина, Волинська та Рівненська обл.), тут є багато замків (в більшості руїни), храмів палаців, але майже відсутні гастрономічні туристичні об’єкти. А тут так пасують дегустації сирів, ковбас, пива, медів, …
- Одним із ключових туристичних перехресть у Закарпатті є роздоріжжя в районі Хуста-Ізи (дороги розходяться на Міжгір’я, Солотвино, Мукачево, Берегово), а туристи, які виїхали із різних місць, вже мають потребу в зупинці. Тут би дуже пасував великий туристичний комплекс, де можна було би перекусити, відвідати туалети, купити сири, сувеніри (вироби з лози).
13. Нещодавно було зроблено капітальний ремонт дороги Львів-Самбір-Турка-Ужок, туди зростає потік туристичних груп та індивідуальних мандрівників. Але на жаль, там ще мало розвинена туристична інфраструктура, особливо потреба в ній є в районі Самбір – Старий Самбір. Там слід збудувати придорожні кафе на зразок “Озерної” (біля Тернополя) чи “Ок” (в Коростові біля Сколього).14. У Карпатах люди часто купують чаї навмання, а потім вдома коли вони їх заварюють то отримують зовсім не то на що розраховували, про непоєднювальність трав та лікувальну дію таких чаїв я взагалі мовчу. На жаль, тема карпатських чаїв є досі не до кінця розкрита, тому бракує точок а-ля “Чайний дім”, де би можна продегустувати ці напої, отримати фахову (наукову) консультацію, купити додому. Найбільш доцільними вони були б у районі Вучкове-Синевир-Пилипець-Нижні Ворота-Сколе або Делятин-Яремче-Буковель.
- Тисячі туристів із цілого світу їдуть у Нову Зеландію, щоб побачити “Хоббітон”, а у нас у с. Дуброва на Львівщині і довколишніх селах є печери білих хорватів, які нічим не гірші від Новозеланських, а поруч мало хто знає, що зачаївся “галицький сфінкс”.
- Косів і район здавна славляться своїми майстрами ужитково-декоративного мистецтва, деякі з них роблять твори світового рівня. Але на жаль, в Косові і околицях нема комплексу, де би туристи могли в одному місці побачити як виготовляються різні вироби та взяти участь у майстер-класах із виготовлення кераміки, ліжників, металевих виробів, шкіри, писанок, ліщиноплетіння, сирних коників, одягу, прикрас … Доводиться вести туристів до не пристосованих для цього приватних садиб, радянських цехів та установ, де важко доїхати, припаркуватися, відсутні нормальні туалети.
- Ми на порозі глобального потепління, це не дуже добре, але користь із того можуть мати ті, що в каньйонах Дністра неподалік від туристичних місць (Кам’янець-Подільський, Хотин, Бакота, Заліщики) посадять виноградники і будуть робити вино. Красива природа та гарне вино зможуть привабити багато туристів, які перенасичені замками і потребують інших варіантів відпочинку.
- Неподалік Львова біля туристичних Олеська та Підгірців є відоме на всю Україну село Гавареччина, де з давніх давен гончарі роблять чорнодимлену гаварецьку кераміку. Тут серед фантастичної природи можна створити чудовий гончарний центр на зразок Опішньої на Полтавщині, зі своїм міні-скансеном, де відбуватимуться виставки, майстер-класи (і не лише з кераміки), можна буде купити кераміку.
- За кордоном дуже популярні музеї з мінералами, де можна побачити як їх обробляють, відшліфувати свій камінь, купити сувеніри, а у нас запилючені мінерали можна побачити у малоцікавих краєзнавчих музеях. Дуже шкода, бо наприклад, Закарпатська область здавна славиться своїми мінералами, а саме унгваритом (біля Ужгорода), гірським кришталем, гранатом (біля Ворочево), родонітом (Ділове), кам’яною сіллю (Солотвино), яшмою, агатом, опалами, а також золотом (Мужієво, Ділове). Так що туристичний комплекс із мінералами і напівдорогоцінним камінням (музей, магазин, майстер-класи) аж проситься, щоб відкритися у Закарпатті.
- У колишньому “Галицькому Клондайку” селі Старуня на Франківщині в озокеритних шахтах колись знайшли мамонтів, волохатих носорогів, первісних биків та інших викопних тварин, які зараз є окрасою природничих музеїв Кракова та Львова. Від недавна тут бушує “грязевий вулкан”. То невже Старуня не заслуговує на інтерактивний музейний комплекс із викопними тваринами і нафтово-озокеритним спрямуванням?
- Людям дуже подобаються квіти, тому кожної весни тисячі туристів їдуть в долину нарцисів біля Хуста, до крокусів у Колочаву і Драгобрат, до диких тюльпанів у заплави Дністра та тюльпанів у Голландію. Шкода, що ніхто ще й досі не здогадався зробити приватну квітучу долину з різними висадженими квітами (нарцисами, тюльпанами, підсніжниками, едельвейсами, ірисами), де би можна було майже цілий рік, ходити по алеях, купити квіти додому, фотографуватися у різних павільйонах, позах, з пелюстками, букетами, молодятами і т.д. Всі будуть щасливі, а також будуть менше винищуватися квіти в живій природі, особливо первоцвіти.
Перед тим як перейти до справи, прошу звернути увагу на декілька принципів, дотримання яких допоможе уникнути помилок:
– Популярні туристичні об’єкти мають бути близько від доріг (трас), максимальна тривалість пішої ходьби туристів до них 15 хв., оптимальна – 5 хв. Вони мають бути в таких місцях, щоб до них могли максимально близько під’їхати, розвернутися і запаркуватися великі туристичні автобуси.
– Сучасний турист хоче бути дослідником, першовідкривачем, дегустатором, а не студентом-двієчником біля дошки. Більшість українських музеїв, є малоцікавими, бо подача інформації мало змінилася з епохи «Ленін і Галичина». Туристичні об’єкти мають бути максимально інтерактивні, цікаві та легкі для розуміння і сприйняття (хороші приклади – «Музей спадщини Карпатської вузькоколійки», «Львіварня» та кластер приватних музеїв селища Верховини на І.-Франківщині).
– Великою проблемою українського бізнесу, в т.ч. туристичного, є слабонавчений і маломотивований персонал, хоча дуже часто власники бізнесу не шкодують інвестувати великі кошти в «золоті унітази, дверні ручки». Краще інвестувати в підбір, навчання і оплату персоналу, бо саме він є основним чинником успішного бізнесу, і від нього залежить чи буде турист задоволений та чи захоче він сюди ще раз повернутися, розповісти і порадити своїм друзям.
– Якщо відкриваючи новий заклад (кафе, ресторан, дегустаційний зал тощо) Ви розраховуєте на візити організованих груп, щоб приймати велику кількість туристів, то обов’язково передбачте і відповідну кількість туалетів (не менше трьох) та місце для паркування туристичних автобусів.
– Перед тим, як бігти щось робити, треба скласти бізнес-план, вивчити туристичні потоки, бо за інвестиційний провал відповідальність буде нести лише інвестор.
З повагою,
Ігор Губіліт
автор понад 200 мандрівок Україною,
директор туроператора «Відвідай» (vidviday.ua)
Справді просто і доступно написано, одночасно корисно та можна використати для себе. Дякую за матеріал. Бажаю вам великих досягнень!
Щиро дякуємо!
ЦІкава стаття. Є над чим задуматись
Дякуємо! Можливо у майбутньому Вам вийде втілити в життя якусь з ідей)
дуже круто!
Дякуємо!