Дубляни

Дубляни - це місто дубів. Грунти вирізнялись різноманітністю хімічного складу, що стало поштовхом до відкриття у 1856 році Рільничої школи, тепер Львівський національний аграрний університет. Місто, в якому молоді роки провели диригент Степан Турчак та ідеолог  українського націоналістичного руху - Степан Бандера. Місто, як навчально-науковий осередок, що містить у собі 9 пам'яток архітектури місцевого значення (колишні навчальні, житлові та  господарські споруди Рільничої школи ХІХ - поч. ХХ ст).

Поміщицький будинок кінця XVIII ст.

Всю історію Рільничої школи пам'ятають старезні розлогі дуби над ставом  поруч колишнього маєтку Лозинських, який був найбільш цінною пам’яткою Дублян та Львівського державного аграрного університету.

Музей історії Львівського національного аграрного університету (ЛНАУ)

Музей функціонує з 1 вересня 2001 р. у головному корпусі ЛНАУ. У музейній кімнаті розміщені кілька стендів та вітрин з різноманітними матеріалами, що описують розвиток та становлення найбільшого навчального закладу у Дублянах. Зокрема представлені основні етапи формування ЛНАУ, починаючи з 1856 р. до сьогодні: Рільнича та Висока рільнича школи, Академія рільництва, рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки, Львівський сільськогосподарський інститут та сучасний аграрний університет.

Дендропарк

Найдавніша паркова зона Дублян донині є зеленими легенями комплексу, де розводили  породи декоративних та плодово-ягідних дерев. Тут ви знайдете цінні породи: катальпу, білу акацію, сосну чорну, бук європейський, магнолію, тополю білу, оцтове дерево.

Церква  Успення Пресвятої  Богородиці.

Будівництво церкви датується 1912 роком і було проведене стараннями о. Володимира Коновальця, пароха парафії Малахів, до якої село тоді належало. Хрещата одноверха церква, нагадує споруди архітектора Василя Нагірного. В церкві зберігається ікона Йосипа Обручника пензля відомого українського художника Антона Манастирського. 

Новий навчальний корпус: 1882-1888 р. Архітектор Юліуш Цибульський.

Будівля поклала початок формуванню нового центру Високої Рільничої школи. Зовнішній вигляд носить еклектичний характер: високий, багатосхилий дах, неоготична вежа з годинником. Планування передбачало аудиторії, лабораторії, бібліотеку, які 100 років служать аграрному шкільництву. Чудово збереглися псевдоготичні, шпилясті віконечка. Висота поверхів 4,3 м, фоє перекрито неоготичним склепінням, сходи та горище з твердих порід дерев.

Інтернат (студентський гуртожиток) 1896 р. Архітектор Юліуш Цибульський.

Для зведення цієї будівлі та переймання досвіду до Франції був відряджений професор Еміль Ґодлєвський. За результатами спостережень студентів, професор Стефан Єнтис опрацьовує педагогічні, правові та соціальні вимоги, згідно з яких зведуть інтернат для ста студентів: з бібліотекою, кухнею  та відпочинковими кімнатами. У 1900 р. Інтернат доповнено двоповерховою будівлею у стилі модерн за проектом Тадеуша Стрийського, де розмістилась студентська їдальня, професорський казино, клуб. Тепер добудова належить товариству “Просвіта”.

Корівник (1875-1881рр.).

Входив в структуру навчального закладу Рільничої школи. Перебудований за проектом Андрія Шиманського (1922) є найцікавішою господарською спорудою навчального маєтку. Будівля зведена в стилі історизму, призначалася для приготування кормів, зберігання твердих кормів та утримання тварин. Будівля вказує на непересічний смак і талант архітектора якому вдалося надати витончених форм господарській споруді.

Професорські будинки 

Професорські будинки - одноповерхові з мансардними кімнатами. Архітектурний декор піддашшя, високі стіни (3,5 м), високі пивниці. Помешкання передбачало по дві професорські квартири. Другий поверх для прислуги.

Хімічний корпус (1906 р.)

Сміливий за своїм архітектурним задумом: модерний, двоповерховий з підвальним приміщенням, має строгий монументальний характер. Приміщення використовували для зберігання хімікатів та приготування препаратів для лабораторних і наукових досліджень. У 1967 році після незначного перепланування хімічний корпус пристосували  для лікарні.

Гуральня. 

У 1905 році збудована та обладнана на той час найновішим устаткуванням, виготовленим  на фабриці А. Любомирського у Львові. Це сприяло можливості досліджень у царині ферментаційної промисловості. Центральну частину (двоповерхову) - займав машинний зал, у бічних крилах та на горищі розташовувалися класи, лабораторії, робочі місця викладачів. Зараз у переобладнаній будівлі- механічні майстерні.

Шпихлір.

Будівля збудована в 1892 році за всіма вимогами того часу для збереження продуктів сільськогосподарського виробництва. Двоповерховий, майже квадратні,  невеликі вікна по периметру будівлі дають можливість впізнати її серед інших. Сьогодні тут розташований ресторан і побутові служби Дублян. 

Костел Марії Панни 1878 р. (сьогодні ПЦУ Успенння Пресвятої Богородиці)

Неороманські та неоготичні форми костелу-каплиці з п'ятигранною апсидою. Внутрішнє та зовнішнє оздоблення виконане маляром Діллером вирізнялося довершеністю та мистецькою красою. В 1991 храм переданий православній автокефальній громаді.

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятник Тарасові Шевченку встановлений 24 серпня 1995 року у річницю проголошення Незалежної України. Робота скульптурів: Василя та Володимира Одрехівських, архітектори: Василь Гризлюк,  Ярослав Фамуляк та Володимир Мазепа. На модерному п'єдесталі, на фоні символу мудрості та знань- розкритої книги- бронзове погруддя Великого Тараса.

Надмогильна плита.

За легендою, яку розказують старожили Дублян, багата землевласниця, начебто, подарувала свій маєток рільничій школі, а себе веліла поховати в парку, де і було встановлено надмогильну плиту. Археологічні дослідження під керівництвом Михайла Рожка не виявили жодних поховань та щоб зберегти пам'ятку, було піднято плиту і встановлено на платформу. Цей знак засвідчує волю власниці дублянського  маєтку.

Музей Степана Бандери

Музей Степана Бандери був відкритий 4 січня 1999 р. у  корпусі Львівського національного аграрного університету (ЛНАУ), де свого часу навчався відомий очільник національно-визвольного руху ХХ ст.