Сяніцький повіт — терен, що ховає у собі багато таємниць і зберігає скарби українського минулого. Долина ріки Сян з півночі обмежується пасмом Солоних гір, місцем давнього соляного промислу, а на півдні — західною частиною Карпат, Низьким Бескидом. У княжі часи саме цими землями пролягав Угорський шлях, тобто дорога з Русі в Угорщину. Її контролювала мережа укріплених городищ, а в Сяноці розташовувалася військова залога.

У пізньому середньовіччі, уже під контролем Королівства Польського, масово виникали села, основними мешканцями яких були русини-українці (зараз ми називаємо їх лемки, надсянці і бойки). Вони витворили свою самобутню культуру, з якою можна познайомитися під час нашої мандрівки.

Попри всі драматичні події XX століття, коли схід і південь Польщі намагалися позбавити української більшості, автентичне українське життя частково збереглося і розвинулося. Попри те, що частина церков була втрачена у вирі подій Другої світової війни, тут можна відвідати оригінальні дерев'яні храми, що їх відносять до східнолемківського та середньолемківського типу сакрального будівництва, оглянути збережені розписи в національному стилі, що були такими популярними в першій половині XX століття. 14 храмів на території Сяніччини зараз належать до греко-католицької та православної Церкви Польщі.