Про те, що це українсько-польсько-румунське село, сьогодні свідчать три храми на головній вулиці: українська греко-католицька церква, польський римо-католицький костел і румунська православна церква.
Назва Качика пов’язана з качками, які численно гніздилися у цій місцині. Перші згадки про село датовані XVIII ст., коли Буковина ввійшла до монархії Габсбургів. Щоб не експортувати дуже дорогу на той час сіль, нова влада вирішила розвивати власні поклади. Для цього з Галичини переселили українські і польські родини.
Головною атракцією Качики на сьогодні є пам’ятка національного значення – соляна копальня.
До туристичних об’єктів соляної шахти ведуть сходинки з дерева ялиці, мінералізованої розсолом, яким понад 200 років. Тут оглядаємо Музей солі, соляну римо-католицьку каплицю св. Варвари, покровительки шахтарів, православну каплицю, солоне озеро і танцювальну залу. Каплицю св. Варвари з амвоном, хрестом та вівтарем 1803 року побудови освятив у 1904 році архиєпископ зі Львова Юзеф Більчевський.