Микулинці

Одне із найстаріших міст Західної України, вперше згадане у “Повчанні Володимира Мономаха” (1096р.), має чим похвалитися перед найвибагливішими туристами. Центральною спорудою містечка є квадратний в основі замок Сенявських-Йорданів (1550р.), який зберіг вежі у трьох кутах. До наших днів дійшов розкішний бароковий костел Святої Трійці (1779р.), який збудований за зразком катедрального собору у Дрездені, і вражає своєю величчю та досконалими формами. У центрі Микулинців зберігся палац Потоцьких-Конопко (1760-1815р.), що був перебудований під санаторій для лікування сірководневими водами, що здавна прославили цей край.
На території селища знаходиться ВАТ “Бровар”, він варить 16 сортів запашного і поживного напою, яке вариться тут з 1698р. із доброї джерельної води та екологічно чистої сировини. Більшість мешканців Тернопільщини не визнають інші пива крім “Микулинецького”, тому пропонуємо придбати декілька пляшок, щоб самостійно переконатися у цій істині.

Скалат

Окрасою цього містечка є замок (1630р.), який прикрашають по кутах чотири фотогенічні вежі. Фортеця збудована у вигляді неправильного чотирикутника, з п’ятикутними у плані вежами.

Сидорів

На високому пагорбі, оточений притокою Збруча, неначе могутній корабель, нависає над довкіллям сидорівський замок (1640р.). Містечко було родовим маєтком Калиновських і вони збудували казковий замок-красень із сімома вежами, від якого до наших днів залишилися руїни, проте навіть вони вражають своєю красою і величчю. Фортеця по праву, вважається однією з найгарніших на Поділлі і століттями захоплює своїм виглядом багатьох мандрівників.
Окрасою села також є костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (1730-1741р.) монастиря домініканів, архітектором якого був легендарний Ян де Вітте. Щоб звеличити свій рід, Калиновські замовили унікальне планування храму у вигляді герба “Калинова” (роздвоєна стріла з двома зірками).

Гусятин

Батьківщина козацького ватажка Северина Наливайка, донедавна відома як бальнеологічний курорт завдяки своій високомінералізованій сірководневій лікувальній воді типу “Нафтуся”, у зв’язку зі зміною клімату відкриває свої нові можливості. Саме тут на щедрих подільських чорноземах виникають виноградні плантації, з яких виходять чудові вина, які чекають на своїх поціновувачів.

Оришківці

Гусятинщина здавна славилася своїми високомінералізованими лікувальними водами, які в народі називають “рапа”. Оздоровитися ними та покращити самопочуття можна у сучасному SPA-центрі, який діє при готельно-ресторанному комплексі “Орися”. Тут можна поніжитися у трьох джакузі басейнах із лікувальною ропою, погрітися у сауні із гімалайською сіллю та поплавати у великому басейні зі звичайною водою. Мінеральна вода видобувається із свердловини глибиною 770 метрів Новозбручанського родовища і має в своєму складі величезну кількість корисних мікроелементів, а вміст солі більший вдвічі ніж у морській воді. Лише у Прибалтиці є вода зі схожим вмістом, тому запрошуємо всіх на відпочинок та оздоровлення, тим паче, що спосіб лікування високомінералізованою гусятинською ропою у поєднанні із бішофітом полтавським є унікальним та запатентованим.

Буданів

Одне з найгарніших подільських місць над річкою Серет, завдяки м’якому клімату і чудовій природі вабить до себе людей ще з трипільських часів. Тому не дивно, що на пагорбі над селом брати Ходоровські збудували прямокутну муровану фортецю із чотирма округлими кутовими вежами (XVII ст.), яка неодноразово ставала останнім прихистком місцевих мешканців перед ворогами. Замок з часом перетворився на монастир з костелом Святого Хреста (1765р.), а потім і лікарнею монастиря Дочок милосердя (1846р.). Гарна панорама села та замкова гора – це те заради чого варто їхати у цей куточок нашої землі.

Підгора

На невисокій мальовничій горі знаходяться руїни одного із найдавніших та найголовніших монастирів Галичини та Поділля – Святопреображенського василіянського оборонного монастиря. Час не пошкодував цю обитель, тому до нас дійшли живописні руїни оборонних мурів, сторожових веж із стрільницями, монастирська брама, а також відновлена церква Івана Хрестителя (XVI ст.). Саме звідси походить чудотворна ікона Матері Божої Теребовельської, яка зараз знаходиться у соборі Юра м. Львова. Хорошою родзинкою цього місця є красива панорама Поділля, яка відкривається із монастирської гори, яка на довго запам’ятається тим, хто хоча би раз тут побував.

Теребовля

Столиця давньоруського князівства, одне із найстаріших поселень Галичини, вперше було згадане у “Повісті временних літ” (1097р.), є одним із найцікавіших міст Тернопілля. Головною туристичною родзинкою Теребовлі є замок (1929р.), який збудований на високій горі і вражає товщиною своїх стін, яка місцями досягає 4-5 метрів та велетенською вежею. Цікавими для огляду є також оборонна церква Св. Миколая (XVI ст.), ренесансний костел Внебовзяття Діви Марії (1635р.) монастиря кармелітів, а зараз церква Володимира, класицистична ратуша (XIX ст.) та симпатичні вілли (ХІХ-ХХ ст.). Оригінальним є костел Св. Петра і Павла (1924р.), який збудований у рідкісному для України стилі римських базилік раннього християнства.

Плебанівка

Неподалік цього села на залізничній гілці Тернопіль–Копичинці був збудований кам’яний віадук (1896р.), один із наймальовничіших мостів України. Це архітектурне диво має 9 арок і справно служить до сьогоднішнього дня. Всім, хто приходить до нього, він нагадує славнозвісний віадук із фільмів про Гаррі Поттера.