Яка освіта – такі й екскурсії. За чверть століття без совка більшість педагогів так і не зняло “відро” з голови. На жаль, молоді вчителі з задоволенням переймають досвід старших колег. Вершина фантазії – 267 кілометрів в смердючому Ікарусі в село Нагуєвичі чи Колодяжне. Зла тітка в музеї-обід канапками-вуличний туалет. І назад. Крапка. Надзвичайно цікава і захоплююча подорож! Систему освіти нам не змінити, але спробувати донести до освітян цю інформацію варто. Якісні інформаційні листівки, особисті зустрічі з керівниками шкіл та батьківським активом можуть змінити ситуацію. Так що, пане Губіліт і команда Відвідай, цей напрямок в бізнесі поки вільний! Впевнений, що якщо Ваша воля, то Ви з цим впораєтесь якнайкраще, бо Ви і є найкращі!
П.С. Якщо що – Червоноград мій, звертайтесь!
Дякую за цю статтю. На жаль, часто вчителі й батьки-організатори сприймають шкільні тури як примусове завдання, тому й робиться все “для галочки” і з чим дешевшими коштами, а потім виходять різні казуси і відбивається у дітей бажання подорожувати на довший час. (((
Шкільні тури: 10 типових помилок організаторів
Go to comment22/10/2015 at 8:33 pm
Шкільні тури: 10 типових помилок організаторів
Go to comment22/10/2015 at 8:15 am