В Тухлі і довколишніх селах та гірських вершинах у лютому-травні 1915 року проходила лінія фронту і тому, щоб дізнатися більше про цей період, запрошуємо у Історико-краєзнавчий музей Героїв Маківки, який створив член товариства “Пам’ять”, місцевий староста та волонтер Андрій Ткачик. Він з однодумцями викопав більшість із сотень артефактів музею в околицях села і особливо гори Маківка. В музеї добре представлена зброя та військовий реманент обох імперських армій, які можна взяти в руки, щоб відчути подих цього часу.

Церква св. Миколая (1900р.), яка збудована за проектом Василя Нагірного та розписана Корнилом Устияновичем, також цікава для шанувальників нашої історії, адже тут знаходиться вмурована в стіну бронзова таблиця із прізвищами полеглих січових стрільців на горі Маківка. У радянський час таблицю переховували у церкві села Головецько, а потім заштукатурили, щоб зберегти для майбутніх поколінь.

Символічна гора, яку має відвідати кожен свідомий українець, адже тут з 29 квітня по 4 травня 1915 року велися запеклі бої австро-угорської армії, в складі якої воювали частини Українських січових стрільців, проти російської царської армії. Маківка була панівною висотою і її взяття для російської імперської армії мало дуже важливе стратегічне значення, щоб контролювати околиці сіл Козьова і Тухлі та створення плацдарму для подальшого наступу і переходу через Карпати. 

Завдяки успішній обороні гори Українськими січовими стрільцями наступ російських військ захлинувся, і хоча завдяки великим жертвам Маківка була росіянами здобута, але цілі були не досягнуті і через 9 днів царські війська відступили, залишивши ці терени без єдиного пострілу.

Бої за цю вершину весною 1915 року мали важливе значення для всієї військової кампанії на Карпатсько-Галицькому напрямку, бо не дозволили російським царським військам перейти Карпати, зайти в Тисо-Дунайську низовину і почати наступ на Будапешт і Відень.

Під час боїв на Маківці загинуло 42 січові стрільці і на місце їхнього захоронення приходять українці ще з 1920-х років, а вже у 1990-х було створено Меморіальний військовий цвинтар де можна віддати шану полеглим воїнам. Чутка про героїчну боротьбу українських січових стрільців розійшлася по всій Галичині, адже це було перше успішне бойове завдання УСС проти російської царської армії, не дарма однією з найвідоміших стрілецьких пісень є “Ой на горі на Маківці”.

Дорога, що піднімається на вершину гори дуже мальовнича, з неї гарно проглядаються гірські вершини Сколівських Бескидів і важко повірити, що сто років назад тут велися військові баталії, які вплинули на долю Європи та України.