У центрі села легко побачити риси колишньої містечкової забудови: ринкову площу неправильної форми, на якій сходяться дороги з різних сторін світу, декілька старих кам'яниць та три храми. На південному краю ринку – нещодавно відремонтована синагога (1910р.). На протилежному кінці площі з-поза будинків видніє широка баня церкви св. Миколая. Споруда незвичної для українського будівництва каркасної конструкції поставлена 1925 року на місці давнішої, що згоріла під час Першої світової війни, коли російські війська, відступаючи, підпалили Великі Очі. В західній частині села є бароковий домініканський костел Непорочного Зачаття і св. Апостола Андрія (1687р.). Сучасний уряд ґміни розташований у колишньому панському маєтку.

Церква св. Димитрія, яку минаємо при дорозі в селі Лукавець, датується 1701 роком, однак теперішня споруда ґрунтовно відреставрована після пожежі 1987 року. Церковне подвір'я обнесене дерев'яною огорожею. На територію можна зайти через автентичну брамку, перенесену сюди з Кобильниці Волоської. Дерев'яний бароковий костел Трьох Королів (1756р.), за легендою, перенесено до Лукавця з Нароля. Поблизу костелу – дзвіниця, влаштована між двома старими дубами. Новий костел побудовано у 1983-1989 роках. У ньому зберігається образ Тартаківської Богородиці (XVII ст.), який вивезли з Тартакова (Сокальщина) у 1944 році. Образ коронований папою св. Іваном Павлом II у 1991 році.

Містечко Любачів вперше згадане літописах під 1214 роком (більш як на 40 років раніше за Львів) як один з центрів Галицько-Волинської держави. Аж до Другої світової війни українське населення в місті становило більшість. Мурована церква св. Миколая збудована за проєктом Василя Нагірного (1883р.), розташована на колишніх міських валах, на тому ж місці, де раніше стояв дерев'яний храм. Первісний іконостас із любачівської церкви зараз у дещо зміненому вигляді можна побачити в греко-католицькій катедрі в Перемишлі, натомість зараз у храмі встановлено іконостас із села Німстова. 1998 року церкву повернено греко-католикам Любачева.

Костел св. мч. Станіслава Щепановського збудований 1899 року за проєктом бюро Івана Левинського. Любачівський Музей кресів розташований у господарському приміщенні колишнього замку староства. Дотепер можна побачити залишки замкових укріплень XVI-XVII століть та парк. Ринкова площа має декілька житлових і комерційних будинків першої половини XX століття і ратушу, збудовану 1889 року.

Село, що тягнеться вздовж дороги в напрямку Синяви, має два храми Покрови Пресвятої Богородиці: муровану церкву (1910р.) та дерев'яну (1787р.) в колишній Волі Олешицькій. Перша, оздоблена цікавими розписами в національному стилі, стоїть зараз пусткою, друга використовується як костел.

На роздоріжжі шляхів лежить містечко Олешичі, що виросло на околиці однойменного села. В ньому увагу привертає ратуша (1727р.), а також неоготичний костел Різдва Пресвятої Богородиці (1903р.). Дещо оддалік стоїть храм св. Онуфрія (1809р.) – найстаріша мурована українська церква Любачівщини.

Мурована церква св. Димитрія в Старому Дикові збудована у 1904-1906 роках за проєктом архітектора Теодора Мельничука. У 2006-2007 роках у занедбаному храмі відбувалися зйомки фільму «Катинь», після чого споруду і декорації планували музеєфікувати. У селі зберігся мурований костел Пресвятої Трійці (1781) та синагога (кін. XIX ст.).

Містечко за австрійських часів було повітовим центром і сюди з Любачева було перенесено частину урядових установ. Про українську громаду міста говорять дві великі споруди, що збереглися до нашого часу: двоповерховий цегляний Народний дім(1907-1908р.) і церква св. Юрія (1900р.). Розписи церкви виконав художник і скульптор Григорій Кузневич, саме завдяки цим розписам святиня зараз відреставрована і використовується як концертно-виставковий центр.

Неподалік від церкви можна побачити відреставровану синагогу (1889 рік). Костел св. Войцеха (1800р.), зберігає багато убранства, перевезеного з львівського костелу св. Марії Магдалини. На перехресті доріг у Чесанові можна побачити пам'ятник Янові III Собєському, встановлений на честь 200-ліття перемоги під Віднем на місці одного з курганів часів польсько-турецької війни 1672-1676 років.

У цьому селі увагу привертає церква Преображення Господнього (проєкт Василя Нагірного, 1906-1908 роки). Навпроти церкви зберігся будинок учителя, а за церковною огорожею можна побачити сучасний шкільний комплекс. У його обрисах проглядається будинок школи, побудованої наприкінці 1930-х років.

Церква Piздва Пресвятої Богородиці в Горайці (1586р.) – одна з найдавніших збережених на території Польщі. Під час реставрації, що тривала у 1992-2002 роках, за іконостасом виявлено розписи першої чверті XVII століття. Зараз споруда використовується як костел. На цвинтарі, розташованому на південь від села, окрім індивідуальних поховань є спільна могила мешканців села, що загинули 1945 року від рук вояків 2-го самостійного батальйону Корпусу внутрішньої безпеки Польщі.

Місцева церква св. Параскеви (1713р.) була кілька разів перебудована, а згодом тривалий час занепадала, але зараз відновлено її первісний вигляд. Неподалік, за церквою, розташовано старий цвинтар з надзвичайно цікавими зразками місцевої (бруснівської) меморіальної пластики.

У середині XIX століття власники села Горинець дідичі Понінські перетворили його на курортне містечко, що й зараз пропонує відвідувачам водолікування і різні супутні процедури. У панському палаці, значно перебудованому напередодні Першої світової війни за проєктом Теодора Тальовського, розташовано санаторій «Байка». Двірський театр (1843-1846 роки), служить зараз будинком культури.

Мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці (1818р.) зведена на місці, де здавна стояли дерев'яні церкви. Зараз значно розбудований храм виконує функцію каплиці при санаторії. У східній частині села 1703 року засновано францисканський монастир з бароковим костелом Непорочного Зачаття (1755р.).

У центрі села розташовано найдавніший на Любачівщині церковний комплекс. Його центром є церква св. Параскеви (бл. 1583 року), що тепер виконує функцію музею. Комплекс внесено до реєстру світової спадщини ЮНЕСКО. Другий дерев'яний храм – церква св. Миколая (1931р.), хоча окрема святиня на цьому місці існувала вже за 200 років до того. У селі зберігся також будинок «Просвіти» (1930р.).

Сучасне поселення складається з трьох колишніх містечок: Нароля, Крупця і Липська. Заснування на малій відстані одне від одного аж трьох міст свідчить про гостру конкуренцію польських шляхтичів між собою. Мурована церква Положення Ризи Пресвятої Богородиці (1896-1899 рр.) в Крупці зведена за проєктом Василя Нагірного. Зараз у храмі діє концертно-виставковий центр.

Власник Нароля Фелікс Лось наприкінці XVIII століття збудував палацовий комплекс (зараз власність мистецької фундації) і костел Різдва Пресвятої Богородиці (1790р.). У центрі міста увагу привертає ратуша (1932р.). Найдавніша збережена споруда – костел св. Андрія в Липську (1713р.).