У ньому збережені дві цікаві пам’ятки: костел Воздвиження Чесного Хреста (1740р.) та корчма-заїзд (XVIII ст.). У костелі колись зберігалася чудодійна ікона Ісуса з Милятина. Вважалося, що якщо навколішки обповзти храм тричі та вклонитися чудотворній іконі, то можна було позбавитися невиліковних хвороб. Неподалік знаходиться озеро з мінеральною водою, серед якого вгору на декілька метрів б’є фонтан цієї сірководневої води.

В мальовничій місцевості на пагорбі над річкою розташована церква Вознесіння Господнього (1680р.), з чудовим семиярусним іконостасом роботи видатного художника Івана Рутковича, належить до найкращих шедеврів галицької архітектурної школи.

Тисячі людей ідуть сюди, адже тут похований стигматик Степан Навроцький, в якого з рук, чола, ніг та ран біля серця текла кров, також він передбачив багато подій з новітньої історії України. З часу поховання Степана Навроцького і дотепер село Ракобовти оминають лиха і катаклізми, а багато людей оздоровлюють біля його могили душу і тіло.

Колишня німецька колонія Angeluwka була заснована в 1829р. з німецьких родин лісорубів, римо-католицького віросповідання, які походили із Західної Богемії (нині – Чехія). У 1934р. там жили 156 німців. Ще існують костел-каплиця (зараз церква), німецькі поховання на місцевому цвинтарі та житлова забудова.

Місто, на гербі якого зображено бузька (лелеку), називається “Галицькою Венецією” недарма, бо лежить на 5 річках і з’єднане 30 мостами. Нащадки древніх бужан, якими керував слов’янський князь Бож, дуже гордяться тим, що тут встановлений перший в країні монумент з нагоди незалежності України.

Буськ славиться своїми архітектурними пам’ятками: палац графа Бадені з парком (XVIII ст.), зразком галицької народної архітектури - дерев’яною церквою святого Онуфрія (1680р.), дерев’яною церквою святої Параскеви (1708р.) з живописом Леонтовича й Сірського та костелом святого Станіслава (1795р.). Більше про славну історію цього міста можна дізнатися у історико-краєзнавчому музеї.

Відоме в минулому містечко, в якому народилася художниця Софія Караффа-Корбут, з цієї нагоди тут відкривають меморіальний музей. В центрі села доживають останні дні руїни величного в минулому костелу, в якому колись зберігалася чудотворна ікона Марії Сніжної. Найвизначнішою принадою містечка є “Липова алея вічного кохання”, яку посадила графиня Вероніка в пам’ять про кохання до офіцера Станіслава.

У цьому селі провів останні роки свого життя “Будитель Галицької України” о. Маркіян Шашкевич, у пам’ять про нього тут відкрито музей.

Не слухайте нікого, а їдьте в Неслухів, бо там у палаці Дідушицьких можна оглянути історико-краєзнавчий етнографічний музей “Скарби Галичини” ім. Івана Сологуба із чудовою краєзнавчою експозицією.