В кінця листопада 1918 року, після захоплення польськими військами Львова, уряд ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем переїхав до Тернополя. За час перебування уряду в Тернополі було започатковано випуск друкованої газети "Український голос", проведено засідання щодо об’єднання з УНР, прийнято низку актів та рішень. На сьогодні збережена будівля, в якій від початку грудня працював уряд, нині це загальноосвітнья школа № 4 на вул. Грушевського.

В Чорткові було створено одну з окружних військових команд УГА, яку очолив отаман Василь Оробко. З 7 по 28 червня 1919 року було проведено одну з найзначніших наступальних операцій — Чортківську офензиву. В результаті якої, за 2 тижня, було звільнено значну частину Галичини. З червня по липень 1919 року Чортків був тимчасовою столицею ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем. Саме сюди приїздив на переговори Симон Петлюра — Головний Отаман УНР. На фасаді нової ратуші є меморіальна таблиця уряду ЗУНР та Євгену Петрушевичу. 

В липні 1919 року уряд ЗУНР під керівництвом Євгена Петрушевича розташовувався в Кам’янці-Подільскому. Тут відбувались спільні наради УНР та ЗУНР. В місті збереглось багато німих свідків тих подій: будинки, де перебували державні органи УРН та ЗУНР; військове командування дієвої армії УНР та УГА; площі, де відбувались спільні паради обох українських армій; храми, у яких воїни приймали присягу на вірність Україні.

Місто перебувало в статусі столиці ЗУНР кілька днів у червні 1919 року. За цей період відбулось проголошення Євгена Петрушевича Диктатором ЗУНР та було ухвалено перші укази. За часів ЗУНР місто було центром повіту.

Тимчасовою столицею місто стало лише на кілька днів у травні-червні 1919 року. Уряд було евакуйовано зі Станиславова за допомогою збройного залізничного загону на чолі з сотником Іваном Сіяком. В Бучацькому монастирі було проведену нараду за участі Євгена Петрушевича щодо посиленого наступу польських військ і загрозі існування ЗО УНР. Місто було осередком Бучацького повіту під очоленням Іларіона Боцюрківа.

Завдяки зручному розташуванню, близькості до Бориславського нафтового басейну та кордону з Угорщиною і Чехословаччиною, Станиславів став третьою і, фактично, головною столицею ЗУНР (з січня по травень 1919 року). Саме в цьому місті під час першої сесії уряду було схвалено універсал про злуку УНР і ЗУНР. За час перебування в Станиславові уряду було прийнято закон про державну мову, шкільництво, громадянство.