“Ідеальне” місто-фортеця, зване колись “Галицьким Єрусалимом”, батьківщина Йозефа Рота, славиться замком Конєцпольських (1630 р.), в якому розташований палац Потоцьких (1755 р.). Також цікавими для шанувальників старовини є архітектурний ансамбль вулиць Золотої і Коцюбинського, церква Різдва Пресвятої Богородиці (1600 р.), оборонна синагога (1742 р.), кіркут (1831 р.), гімназія (1881 р.), церква Воздвиження Чесного Хреста (1660 р.) та церква святого Юрія (1628 р.). Щоб більше дізнатися про Броди - одне з найбільших у минулому торгових і промислових міст Галичини запрошуємо оглянути експозицію цікавого історико-краєзнавчого музею.

Тут вже давно нема конюшень, які дали назву поселенню, але про давні часи нагадують палац Потоцьких (ХVIII ст.) та господарські споруди (1900р.), які колись належали до фільварку.

Батьківщина ідеолога УПА Петра Федуна “Полтави” та багатьох інших славних людей, запрошує оглянути дерев’яну церкву Вознесіння Господнього (1765р.) із дзвіницею. Також в селі збереглася козацька могила (XVII ст.), де поховані воїни, які у складі козацько-татарського загону воювали із військами Речі Посполитої.

У цьому селі на Малому Поліссі знаходиться один з найдавніших храмів Бродівщини – церква Івана Богослова (1686р.). Цікавим є також Приватний музей-садиба родини Федунів, де можна дізнатися історію однієї з галицьких родин, серед якої є багато видатних людей, що розкидані по цілому світі. Музей відкрито у 2011 році під час з’їзду великої родини Федунів і він розташований у будинку (1938р.), який збудував Михайло Федун.

Поселення на місці колишньої палеолітичної стоянки, захищається від світу чудово збереженими чотирикутними оборонними земляними валами навколо містечка (XVII ст.). Шанувальників старовини чекає велетенський костел святого Матвія (1697р.), на даху якого виріс березовий гай.

Село відоме тим, що тут в дерев’яній церкві святого Луки (1743р.) знаходиться чудотворна ікона Богородиці в шатах. Святиня була перенесена у 1831 році з Почаєва двома монахами василіянами, після перехову Почаївської лаври з греко-католицької у православну віру. Через велику кількість чудесних зцілень у 1924 році Ватикан визнав ікону чудотворною. У Корсові допитливих краєзнавців також може зацікавити римо-католицька капличка св. Антонія (1860 р.).

Дивлячись на сучасне невелике село мало хто повірить, що Щуровичі були колись містечком, і навіть центром волості. Від колишньої пишноти залишилися лише руїни костелу св. Трійці (1939р.).