Перейти на Головну сторінку
+38-(032)-255-36-55
+38-(067)-50-88-667

vidviday.com.ua@gmail.com

УВАГА: примітки біля дат позначають наявність вільних місць ('+' більше 10 і '!' менше 10 місць)



22.07.2012
У Львові – близько ста кілометрів підземних ходів!

Преображенська церква, що на вулиці Краківській, має надзвичайно позитивну енергетику. Цей храм – один з найбільш популярних у Львові. Тут полюбляють брати шлюб наречені, хрестять дітей. А ще – проводять екскурсії у підземелля (вхід з вулиці Лесі Українки). Кореспондент «Леополіса» спустилася під землю разом із учасниками екскурсії, яку проводить туроператор «Відвідай».

Якщо порівнювати з підземеллям костелу Єзуїтів, у «Преображенці» - все по-іншому, більш сучасно. Наприклад, стіни в одному з приміщень оздоблені кованими ажурними світильниками. У них майстри вдихнули життя! За словами екскурсовода Любомира Воробія, на місці Преображенської церкви на початку ХVIII століття монахи тринітарії, які викуповували християн з турецької неволі, почали будувати костел св. Трійці. Фундаторами костелу були Анна та її син Антон Вельгорські – місцеві багатії. Храм збудували у стилі класицизму, його форми доволі скромні. Доля храму була не дуже щасливою. Через 50 років після освячення австрійська влада закрила костел. У 1783 році приміщення передали під бібліотеку львівському університету.

У 1848 р. під час революції «Весни народів» костел св. Трійці зруйнувала австрійська артилерія, згоріли тисячі раритетних книг. Після цього австрійська влада передала руїни українській громаді для побудови церкви. Будівництво тривало довго, Преображенська церква була освячена лише в 1906 р. Основою для неї послужили стіни та підземна частина костелу св. Трійці. Стіни у підземеллі костелу – могутні, до 4-5 метрів завтовшки. Під церквою є перехід до приміщень на вулиці Корнякта.

«Вважається, що у Львові є близько ста кілометрів підземних ходів (у тому числі каналізаційні тунелі, по яких пливе річка Полтва), - розповідає екскурсовод. - Стара частина міста – суцільні підземні ходи. У більшості випадків вони засипані, перегороджені, але якась їх частина є відкритою для доступу. До Євро-2012 планується відкрити туристичний маршрут підземним Львовом завдовжки 300 метрів». 

Просуваючись підземними ходами, підходимо до якихось дверей. За словами пана Любомира, у цих підвалах люди зберігають картоплю… «Над нами їздять машини і ходять пішоходи, - каже екскурсовод. – Ми під землею перейшли через вулицю Корнякта до сусіднього будинку. Приміщення, у якому перебуваємо, більш сучасне. Видно металеві швелери, кладка – XIX ст. Ці підвали - у приватній власності. Доступу до них немає».

Пан Любомир сподівається, що у майбутньому ці підвали будуть реконструйовані, може, якась частина буде відкуплена. «Тоді зможемо прогулятися далі. Можливо, настане такий час, що ми не будемо виходити нагору, а пройдемося до Домініканського собору попід землею. Такі ходи існують, треба їх лише відкрити».

Потреба у підземних ходах існувала з давніх-давен. Їх використовували з метою оборони та у господарстві. Такими ходами користувалися і злочинці. У польській кінострічці «Ва-банк» згадується, як головний герой Квінта пограбував банк у Львові, до якого злочинці дісталися саме з підземного ходу. Після цього польська поліція вирішила вести патрулювання не лише на вулицях, а й під землею. Якось поліціянти були ошелешені, коли побачили закохану пару, яка прогулювалася не під сяйвом місяця, а при світлі ліхтарика над смердючими водами Полтви - без протигазів… “Кожен уявляє романтику по-своєму”, - усміхається пан Любомир.

Відвідувачі намагаються доторкнутися до цих стародавніх стін. На одній з них видно, що у вогкому приміщенні вапно кристалізувалося. Здається, що це іній. «Тут така акустика, що можна було б проводити концерти, - додає екскурсовод. – І приміщення просторе, найбільше у межах середньовічного Львова».

Коли виходимо, бачимо у трьох відрах – кістки. Важко сказати про їх походження. Серед кісток є роги тварин. Їх нещодавно тут знайшли під час прибирання. Так і залишили…

Автор: Сюзанна БОБКОВА 

Джерело: газета Високий Замок http://www.wz.lviv.ua/articles/104665