Перейти на Головну сторінку
+38-(032)-255-36-55
+38-(067)-50-88-667

vidviday.com.ua@gmail.com

УВАГА: примітки біля дат позначають наявність вільних місць ('+' більше 10 і '!' менше 10 місць)



Путани, політики,«чесні судді», терористи...

І багато-багато чого іншого побачила кореспондент «ВЗ» у Вашківцях над Черемошем на карнавалі «Переберія».

Так, як святкують на Буковині Новий рік за cтарим стилем, на Василя, мабуть, не святкують більше ніде. Особливо багата традиціями буковинська “Переберія” у Вашківцях над Черемошем, на яку щороку збираються тисячі гостей не лише з Чернівецької області і всієї України, а мало не з усього світу.

Коли до Вашківців, що у Вижницькому районі, залишалося якихось 5-7 кілометрів, нашому екскурсійному автобусу дорогу перегородили “справжні терористи” у камуфляжній формі, озброє­ні автоматами. Розмахуючи зброєю і погрожуючи “розправою”, перебранці не вступалися з дороги. Отримавши “мито” у розмірі 20 гривень, хлопці нас пропустили. Це був перший “пропускний пункт” на фольк­лорний фестиваль, де народ тут гуляє хто як вміє і... “хто як може”... Бо така забава тут відбувається лише раз на рік – на Маланку!

Історія Маланки у Вашківцях сягає сивої давнини. За легендою, власник міста Вашківці барон Петріно, щоб заохотити селян, організував конкурс на кращий карнавальний костюм, а переможцеві пообіцяв бочку пива та звільнення від роботи на барона на цілий рік.

Починається «Переберія» зранку 13 січня. Спочатку переодягаються у театралізовані костюми діти і йдуть колядувати та щедрувати від хати до хати. А ввечері настає час для дорослих. Кажуть, завжди переодягалися тільки чоловіки і “водили Маланку” цілу добу – аж до опівночі. Останніми роками пере­одягаються й жінки. На Василія уся галаслива переберія із дзвіночками, батогами, на конях, фірах, “мерседесах” роз’їжджає селом, чіпляється до перехожих... І кого тут тільки не побачиш! Від масок Діда і Баби, Ведмедя, Цигана – до популярних персонажів шоу-бізнесу, кінематографа і політиків. З кожним роком осучаснюють карнавал. Поруч iз Чортом можна побачити якогось вiдомого полiтичного лiдера чи героїню телесерiалу. Не кажу вже про американських полiцейських, «бетменiв» та iнших «народних улюбленцiв». Тут не побачите одних i тих самих персонажiв навiть у селах по сусiдству. У кожному маланкують по-своєму. З’явилися терористи, путани, які “пропонували послуги, не відходячи у кущі”, “чесні судді”, “політв’язні”. Одна “Маланка”, одягнута у розкішний народний старовинний стрій, возила зі собою тачку, на якій стояв магнітофон, з якого гриміла сучасна попса, і дерев’яна бочка з написом “Баня. Пропонуємо масаж і SEX”.

Ідучи дорогою у Вашківцях, треба бути обережним: на мотоциклах, міні-тракторцях, “ГАЗелях” і навіть вантажівках перебранці їздять, як “шумахери”: швидко і без правил. Ось козаки везуть сіль, а тут уже розбійники зі свистом мчать, за мить на “кораблі” з піснею “На параходе музыка играет...» поспішають пірати. Усі – в одному напрямку, до невеличкого ставка. Навколо ставка народу – море, а у ньому... плюскаються “маланки”, одягнуті у старовинний вишиваний одяг. Кожна з них має віник – щоб вигнати нечисть. І не страшні хлопцям мороз та холодна вода. Яка “маланка” не може втриматися на ногах – падає просто у калабаню. Під суцільний регіт важко підіймається і вибігає на берег, розмахуючи мокрим віником, щоб потягнути когось, хто ще не скупався “в омут с головою”. Не одному того дня дісталося... Та, як би перебранці не пірнали, не пам’ятають випадку, щоб хтось із «купальників» надбав бодай банальний нежить – вода у ці дні цілюща як для душі, так і для тіла. Щоб не стати жертвою веселих “маланок”, йдемо на площу, де мали нагороджувати переможців.

На площі біля сільської ялинки встановили імпровізовану сцену. Ніздрі лоскоче смачнющий аромат шашлику, музика виграє, народ витанцьовує... Забава!

Мою увагу привернув чоловік у дивному жіночому одязі. Як з’ясувалося, це “Настя Каменських”.

- Як і коли ви організували вертеп?

- О... у Вашківцях вертеп організували дуже давно, – каже «Настя Каменських» Микола Винничук. – Ще мій дідо колись ходив, потім тато, а вже потім і ми. Колись давно нас ловила міліція. Мені 52 роки, скільки себе пам’ятаю, стільки й переодягаю­ся на Маланку.

- Ви старалися йти тоді, коли міліції не було у селі?

- Ні, ми знали, що вона є, і все одно йшли. Але ми ходили не по 5-6 осіб, як тепер, а організовано – чоловік з 30. Що вони могли нам зробити? Траплялося, що й забирали одного-двох. Сиділи вони по 15 діб. А наступного року знову йшли...

- Ваш вертеп відрізняється від традиційних – нема Смерті, Чорта, Жида...

- Теперішні вертепи взагалі не схожі на колишні. Колись у нас були національні герої. Ще як мій тато колись ходив з “басом”, інші грали на національних інструментах, колядували у кожній хаті, а тепер вертепи осучаснені.

- А яка сюжетна лінія вашого вертепу?

- У нас є Потап і Настя, Вєрка Сердючка, Маланка... Ми колядуємо і тільки після цього показуємо сценку.

- Як довго репетируєте?

- Три дні. А далі – експромт.

- Як дружина реагує, що ви йдете практично на добу з дому?

- Я сам вашківський, а дружина – з Нижніх Станівців. У них колись не було такого. Коли ми одружилися, я організував там вертеп. І поки ми там жили – усі 10 років на Маланку ходили з вертепом.

- А діти ваші ходять з вертепом?

- Ось мій син – переодягнутий на Потапа.

- А чому у вертепах беруть участь тільки чоловіки?

- Це колись так було. Наша Вєрка – жінка, на підтанцьовці – також жінки...

Під вечір на площу з’їжджа­лися веселі перебранці, де кращих з кращих мали нагороджувати. Не знаю, кого визнали “най-най-най”, – нам уже треба було їхати. Я б нагородила всіх. Бодай за те, що бережуть батьківські традиції, не нарікають на брак часу і втому, не скиглять, що настали скрутні часи... Колись Маланку забороняли, а вона таки вижила, перемогла всіх загарбників і навіки залишилася у Вашківцях. Бо тут її земля, тут її веселий народ...

(Поїздку організувала туристична фірма «Відвідай»).

На фото: Вертеп ведмедів вражав своєю колоритністю і серйозною підготовкою.

Посилання на джерело: http://www.wz.lviv.ua/articles/102491