Перейти на Головну сторінку
+38-(032)-255-36-55
+38-(067)-50-88-667

vidviday.com.ua@gmail.com

УВАГА: примітки біля дат позначають наявність вільних місць ('+' більше 10 і '!' менше 10 місць)



Історія й таємниці одного з семи чудес України - Хотинської фортеці

Свято переконана, що українець не є українцем, якщо він не побував у найкрасивіших місцях своєї Батьківщини. А їх на нашій землі чимало. Таким місцем є одне із семи чудес України - славнозвісна Хотинська фортеця, якою захоплювались та намагались заволодіти найбільші вельможі та королі впродовж восьми століть...

Вже за кілька кілометрів до Хотина вимальовується мальовничість та міць цього краю. Тисячолітній Хотин – одне з найдревніших міст України. Його виникнення датують рубежем Х-ХІ ст. У цей період на мальовничому березі Дністра постав перший дерев’яно-земляний замок із поселенням біля нього.

“Хотин – одне з найпопулярніших туристичних місць України, - розповів “ВЗ” комерційний директор туроператора «Крилос Ком» Юрій Пирч. - Тут відчувається дух звитяг та поразок багатьох століть”.

Впродовж ХІ-ХІV ст. цей край входив до складу Київської Русі, пізніше – Галицького та Галицько-Волинського князівств. Тут пролягав міжнародний торговий шлях, який вів із головних торговельних міст Центрально-Східної Європи – Кракова і Львова – до чорноморських портів. Хотин був торговим містом і фортецею, яка захищала південно-східні рубежі держави.

За свою довгу історію Хотин не одноразово ставав ареною кривавих битв. Адже, зважаючи на вигідне місцерозташування, місто було «ласим шматком» для багатьох завойовників. Саме тому у другій половині ХІІІ століття за наказом короля Данила Галицького на місці старої дерев’яної фортеці виросла кам’яна, яка стала одним із найпотужніших укріплень Східної Європи. За володіння хотинськими землями впродовж століть воювали молдавські господарі, польські королі та турецькі султани.

“Та підкорити Хотинську фортецю було дуже важко, - розповів “ВЗ”екскурсовод державного історико-архітектурного заповідника “Хотинська фортеця” Геннадій Трасковський. - Висота фортечних мурів – 45 метрів, товщина – до 5 метрів. Під фортецею – глибокий рів, тому її можна було взяти лише довготривалими облогами. Цікаво, що безпосередньо штурмом Хотинську фортецю ніхто ніколи не захоплював.

Раніше дерев’яний міст, який веде до фортеці, був підйомним, аби вчасно стримати ворожу навалу. Міст веде до Надбрамної вежі, яка мала декілька цікавих особливостей. Зверху були бойові майданчики. Якщо ворожим військам вдавалось увірватись до Надбрамної вежі, зверху на голову їм летіли стріли, списи, сипалось каміння, лилась розпечена смола. Рятуючись від смерті, противник чимдуж мчав на другий міст, який насправді був пасткою. Адже під час воєнних дій цей міст був густо змащений жиром, і під дією механічного пристрою він провалювався. Ворог летів у провалля, висотою 11 метрів, де на нього уже чекали застромлені гострі двометрові палі”.

Цікавий ансамбль відкривається на замковому подвір’ї. До наших днів тут зберігся старовинний колодязь. Його глибина сягає 62 метри, адже замок стоїть на скелі і щоб дістатись до води, слід було прокопати чималу глибину. Воду з колодязя можна черпати і сьогодні, вона тут напрочуд смачна...

“Частиною Хотинської фортеці є ковальська вежа. У всі часи саме у стінах цієї вежі кували зброю, - веде далі Геннадій Трасковський. - Далі по муру – Комендантська вежа, де сидів комендант. Під комендантським палацом розташовані два підвальні приміщення завглибшки понад 10 метрів. Тут зберігали зброю та їжу. Зі східного боку височіє Східна вежа або вежа Смертників. З цієї вежі скидали додолу засуджених на смерть. Вижити після падіння з мурів заввишки 45 метрів не міг ніхто. Звідти вежа і отримала свою подвійну назву. Та найбільшу увагу привертає Північна вежа, яка є найбільшою в Хотинській фортеці. Через свою велич її ще називають фортецею фортець. Саме від Північної вежі в ХІІІ ст. за наказом Данила Галицького почалась кам’яна розбудова Хотинської фортеці. Шахове чергування білої та червоної цегли на мурах фортеці з’явилось під час панування в Хотині молдавських вельмож у XV ст”.

На території замкового подвір’я є церква св. Єлени і Констянтина, заснована у ХІІІ ст. Її кам’яна розбудова почалась у ХV ст. за часів молдавського панування. А за владарювання турків з церкви зняли хрести, поставили мінарет і перебудували на мечеть. Щоправда, в 1807 році, коли російські війська вигнали звідсіль турецькі, храм знову став православним.

“Найзнаменитіший тутешній бій – Хотинська війна відбулась у 1621 році, - розповів екскурсовод Геннадій Трасковський. - Під час запеклих воєнних дій 70-тисячній польсько-українській армії вдалось відбити 250-тисячну турецько-татарську. Війна стала символом козацької звитяги, адже турецька армада на той час була найсильнішою в світі. На честь 370-ї річниці Хотинської війни у 1991 році біля мурів турецької фортеці було встановлено пам’ятник тодішньому козацькому гетьману Петру Конашевишу Сагайдачному”.

У 1944 році радянська армія забирає Хотин від румуно-турецьких військ. Щоправда, саме за часів радянського панування фортеця дуже занепала. Попри свій плачевний стан, саме у цей період Хотинська фортеця стає кінозіркою. Тут відбуваються зйомки “Балади про хороброго лицаря Айвенго”, “Русалоньки”, “Захара Беркута”, “На війні як на війні”, “Стріл Робін Гуда”, “Трьох мушкетерів”...

За незалежної України у 2000 році за постановою Кабміну Хотинській фортеці надали статус державного заповідника. Відтоді почали виділяти кошти на її реставрацію. В 2007 році Хотинська фортеця увійшла до сімки чудес України. Сьогодні під стінами буковинської фортеці відбувається безліч культурно-етнічних дійств. Найзнаменитішим із них є Міжнародний середньовічний фестиваль “Битва націй”, де, як і сотні років тому, воїни з різних куточків світу у ратних боях схрещують свою зброю. Щоправда, замість крові тут ллється дружня пісня.

Як і кожну віковічну замкову споруду, Хотинську фортецю огортають чимало легенд та чуток. Найпопулярнішою серед них у народі ходить легенда, що існує таємний підземний хід від Хотинської до Кам’янець-Подільської фортеці. Дослідники ці чутки спростували. Адже у всі часи фортеці були під пануванням різних володарів, тому будувати перехід не було сенсу.

Багато запитань точиться навколо мокрої плями, яка віками не зникає зі стіни Хотинського муру. Дехто бачить у ній обриси території України, інші – переконані, що це зображення глека. На підтвердження останньої версії є кілька легенд, найпоширеніша з яких про хоробру дівчину. Одного разу у фортеці закінчилася вода. Молода смілива дівчина зголосилася набрати води біля річки. Непоміченою вона пробралася до Дністра і взяла звідти води, але на зворотному шляху її побачили ворожі воїни. Стріла смертельно поранила дівчину, її руки здригнулися - і частина води пролилася на стіну. Але, зібравши останні сили, хоробра красуня донесла глечик воїнам - і померла у них на руках. Відтоді пляма на стіні не тільки не висохла, а й набула форми глечика як символ відчайдушності і боротьби.

Більш романтична версія цієї легенди розповідає про те, що колись у Хотинській фортеці правив князь-тиран. Для того, щоб зміцнити свою політичну позицію, він вирішив видати дочку за іноземного правителя. Але дівчина була закохана у місцевого воєводу. Коли князь довідався про таємний зв’язок дочки, наказав замурувати її живцем у стіні фортеці. Дівчина не пручалась, лише гірко плакала за втраченим життям і любов’ю. Кажуть, вона тужить досі – і її гіркі сльози просочуються на стіні фортеці. Пляма, за легендою, не висохне доти, доки закохані не возз’єднаються.

На фото: Міць та краса Хотинської фортеці заворожують досі.

Інна КОРЧУК Фото автора

Посилання на джерело:

http://www.wz.lviv.ua/articles/92969