Молодець Надійка! Видно, що написано щиро від душі! Бажаю ще більше захопливих подорожей! А читачам даруй такі самі чудові описи своїх подорожей з туроператором “Відвідай! Творчого натхнення і миру в Україні!
Коли Душа говорить, то їй все одно , чи її ще хтось чує. вона говорить вірщами, сльозами, радісною посмішкою. Вона молиться і розмовляє саме з вами. Бережіть це спілкування. Перші кроки бувають різні. Головне , що вони є.
цікаво ,перш за все,для нас,жителів Львівської області,цікава нам,вчителям,яким голова сохне,куди б повезти дітей на екскурсію. Дякую,канадській діаспорі,зокрема,моєму земляку,сусіду за вулицями в смт.Журавно,пану Ягніщаку,за переслану мені статтю,обов”язково поділюсь інформацією з колегами і друзями.Слава Україні!
Якщо подивитися на карту Закарпаття, то кинеться у вічі типовість нетипових для України варіантів написання назв поселень на -но, -ово, -ево, -єво. Без сумніву – це русизми. Вони появилися в процесі демадяризації в часи Чехословаччини, коли йшла заміна угорських назв на словянські. Однією з причин було те, що у міжвоєнний період на Закарпатті поселилися російські білоемігранти, які включилися в процес національного відродження закарпатських русинів-українців і повернули цей процес в російську сторону. Як вони вплинули на видання шкільних підручників можна дізнатися зі статті М.А. Лявинець вміщеної у виданні “Русинський альманах” за 1914 р. під назвою “Карпаторусскій букварь И. Добоша и П. Федора. Ци мож раховати первоє (1925 г.) и другоє (1929 г.) видання Букваря єднов и тов же книгов?” Ця публікація показує наскільки русифікувався шкільний буквар всього за 4 роки і дає висновок, що під тією ж обкладинкою є два різних підручники. Окрім білоемігрантів на Підкарпатській Русі ще наприкінці ХІХ ст. сформувався проросійський політичний вектор, очолюваний духовенством, яке пропагувало повернення до православя, звичайно, у російському варіанті. Закарпатський діалект зазнав сильної русифікації також і в радянський період. Через це русизми у назвах населених пунктів вже сприймаються як рідні, закарпатські.
Що робити? Залишити все як є? На побутовому, розмовному рівні щось змінити неможливо, але на державному рівні слід вживати назви відповідно до норм української мови. З часом вони здомінують русизми. На мою думку має бути не Мукачево чи Мукачеве, а Мукачів, Берегів, Виноградів, Велятин і так далі.
Гуцульська бринза – «біле золото» Карпат
Що схожого в України, США та Австралії?
Олеський замок – подих середньовіччя
Розширюючи кордони свідомого
Тустань – «чи велетнів се, чи розбійників дім»
Ніхто не попереджав, що буде так! Або просто «Жидачівський Люрд + долина диких тюльпанів»
Містичні легенди Підгорецького замку
Золочівський замок – драма в камені
Мукачево. Прогулянка містом теракотових дахів
Мукачево. Прогулянка містом теракотових дахів