Дякую за цю статтю. На жаль, часто вчителі й батьки-організатори сприймають шкільні тури як примусове завдання, тому й робиться все «для галочки» і з чим дешевшими коштами, а потім виходять різні казуси і відбивається у дітей бажання подорожувати на довший час. (((

Яка освіта — такі й екскурсії. За чверть століття без совка більшість педагогів так і не зняло «відро» з голови. На жаль, молоді вчителі з задоволенням переймають досвід старших колег. Вершина фантазії — 267 кілометрів в смердючому Ікарусі в село Нагуєвичі чи Колодяжне. Зла тітка в музеї-обід канапками-вуличний туалет. І назад. Крапка. Надзвичайно цікава і захоплююча подорож! Систему освіти нам не змінити, але спробувати донести до освітян цю інформацію варто. Якісні інформаційні листівки, особисті зустрічі з керівниками шкіл та батьківським активом можуть змінити ситуацію. Так що, пане Губіліт і команда Відвідай, цей напрямок в бізнесі поки вільний! Впевнений, що якщо Ваша воля, то Ви з цим впораєтесь якнайкраще, бо Ви і є найкращі!
П.С. Якщо що — Червоноград мій, звертайтесь!

[…] Олеський замок – подих середньовіччя […]