Побачення із Закарпаттям

Чи знаєте ви, де знаходиться чарівна країна? А якого вона кольору? Як вона пахне? Яка вона на смак? Ці запитання видаються вам дивними? Можливо, але я знаю всі відповіді. А все тому, що я їздила у «Сиро-винний тур» до Закарпаття. І саме ця моя перша подорож до Закарпаття стала для мене найяскравішою.

«На вершині 68-метрової гори омитий дощами, обпалений сонцем і овіяний вітрами височіє мукачівський замок. Ця військово-архітектурна споруда ХIII – XVII ст. вражає вдалим поєднанням монументальності з красою і витонченістю. Багато героїчних і трагічних подій пам’ятають його стіни » – так починався туристичний путівник по Закарпаттю, який я в дитинстві виграла в лотерею в книжковому магазині. Ця невелика книжечка з непоказними чорно-білими фотографіями вразила мою дитячу уяву: десь існував дивовижний, майже казковий край середньовічних замків; мінеральних джерел, що б’ють прямо зі скель;  унікальних тварин і рослин; край, повний таємниць, легенд і містики. А історію про захист замку Паланок Ілоною Зріні я прочитала як захоплюючий любовно-пригодницький роман: дивовижної краси жінка, мужня і стійка, потім віроломна зрада, полон і багаторічна розлука з рідними та коханим чоловіком, життя і смерть на чужині…

Минуло трохи майже 30 років, і я вперше побувала в Закарпатті – та закохалася в нього раз і назавжди! Закарпаття стало для мене чудовим місцем дивовижних відкриттів і незабутніх вражень. Я смакувала місцеві закарпатські вина у старовинних винних підвалах, починаючи п’яніти ще від незабутнього аромату дозріваючого у бочках вина. Цей аромат супроводжував мене протягом усієї подорожі і, тільки відкривши вдома сумку, я зрозуміла – чому. Я розбила одну пляшку червоного вина і воно витекло у середину. Як після цього виглядали мої речі – це окреме, але теж дуже яскраве враження.

Я відкривала для себе у Закарпатті  нові незвичні страви, збагачуючи свій кулінарний словниковий запас, і тепер слова «бограч», «банош», «леквар» назавжди мають для мене особливе – смакове – значення. А побачивши ніжно-рожеве цвітіння сакур в Ужгороді, я тепер точно знаю, де живе, як виглядає і пахне справжня весна.

Закарпатський край повів себе по відношенню до мене як розумний і уважний залицяльник: спочатку зацікавив, потім здивував, розсмішив, зачарував – і ось я вже не уявляю собі життя без регулярних поїздок до Закарпаття.

Я зрозуміла, що  Закарпаття – це не просто окрема адміністративна одиниця України. Закарпаття – це унікальний, а часто і парадоксальний регіон, що живе, наприклад, за своїм «закарпатськім» часом. Але ви тут ніколи і нікуди не запізнитесь: вас завжди дочекаються і зустрінуть з щирою привітністю і гостинністю. Закарпаття говорить своєю «закарпатською», часто малозрозумілою, мовою, але вас і ваші бажання завжди зрозуміють і здійснять.

Так несподівано звичайний тур вихідного дня став для мене яскравою подорожжю до чудової чарівної країни, де я завжди відчуваю себе щасливою!

Автор: Оксана Дубатолова

(Visited 151 times, 1 visits today)
Поділитись з друзямиEmail this to someone
email
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin
Pin on Pinterest
Pinterest




Один в “Побачення із Закарпаттям

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.