Кульчиці – батьківщина гетьмана Сагайдачного

Туристів завжди приваблюють видовища. Величні замки, ошатні храми, могутні скелі та ще й з низкою легенд у додаток – дух перехоплює! Здається, яку конкуренцію відомим туристичним монстрам в кращому розумінні цього слова може скласти маленьке, непоказне селище?  А втім, кожне, навіть, малопримітне селище Львівщини – жива легенда, що вражає своєю потужною історичною спадщиною. І село Кульчиці Самбірського району Львівщини – яскравий приклад  того, як під верхнім пасторальним шаром природної краси криється, мов стародавня фреска, епічне полотно багатого історичного минулого. Варто тільки копнути. Археологічні знахідки, видатні постаті козацької доби, церква, заснована за часів Данила Галицького  – затишне село на березі швидкоплинного Дністра має в своєму арсеналі стільки видатної історичної зброї, що слава розпіарених туристичних об’єктів на її фоні просто меркне.

Пропонуємо разом з «Відвідай» виступити в ролі дослідників легендарних Кульчиців у турах «Карпатська Валентинка» та «Coffee, Love & SPA».

Наші вузьколиці творчі пращури

Колись ці місця населяли невисокі та працьовиті землероби. Жили в напівземлянках, вирощували худобу, вірили в потойбічний світ та посипали небіжчиків червоною охрою. Це підтверджують сліди неолітичних поселень VII-VI ст. до н.е. , які були виявлені в урочищі Могилки поблизу Кульчиців. А ще наші далекі пращури виготовляли керамічний посуд з домішками трави та наліпним орнаментом – для кухні, та витончений тонкостінний зі складними візерунками – для столу. Ця стародавня культура була відкрита в XIX столітті та отримала назву культури лінійно-стрічкової кераміки. Взірці декоративно-ужиткового мистецтва, виготовлені стародавніми мешканцями Кульчиців, можна побачити сьогодні в музеї «Дрогобиччина».

Пани та холопи

Першу письмову згадку про Кульчиці, датовану 1284 р., знаходимо в привілеї князя Лева Даниловича. Ймовірно, засновниками Кульчиців були представники шляхетного роду Сасів, які перебували на службі у Данила Галицького та його сина. В селі довгий час побутував соціальний розділ шляхти та селян – адміністративні назви Кульчиці Шляхетські та Кульчиці Рустикальні зберігалися до середини XX століття. Проте, Кульчиці увійшли в історію не «класовою» дискримінацією, а своїми видатними уродженцями – трьома гетьманами запорізького козацтва, а також героєм оборони Відня та за сумісництвом першовідкривачем кави для європейців.

Музей гетьмана Петра Сагайдачного в Кульчицях

Kulchyci-pam. Sah.Найвідомішим сином Кульчиців є український полководець, козацький  гетьман та кошовий отаман Запорізької Січі Петро Конашевич-Сагайдачний (1582-1622 рр.). І хоч народна пісня з гумором  характеризує його «необачним» за те, що «проміняв жінку на тютюн та люльку», проте, до історії гетьман увійшов непересічним політиком, дипломатом та стратегом, реформатором козацького війська, організатором переможних козацьких походів. В 1992 році з третьої спроби в селі постав пам’ятник видатному уродженцю села, а в сторічному приміщенні початкової школи відкрито музей Петра Сагайдачного.

Серед цікавих експонатів музею – макет легендарної козацької чайки, мапа походу гетьмана Сагайдачного на Москву в 1618 році, копія вкладного  хреста, світлина коштовного Меча гонорового Сагайдачного (оригінал знаходиться в Кракові), старовинні ікони, етнографічні цікавинки. В музеї можна також ознайомитись з матеріалами, присвяченими ще одному видатному вихідцю з Кульчиців  – Юрію-Францу Кульчицькому, чия скульптурна постать зустріне вас біля входу до музею з двома філіжанками кави.

Козак та кава «По-Віденські»

Юрій-Франц Кульчицький
Юрій Кульчицький

Ця майже авантюрна історія про героя оборони Відня з підприємницьким хистом трапилась наприкінці XVII століття, коли відважний український козак за свої видатні військові заслуги отримав від Віденського коменданта півтисячі мішків справжньої турецької кави. Та не просто отримав, а ще й попросив дозволу відкрити у Відні першу європейську кав’ярню. Звідки ж в козака кавовий досвід та така далекоглядність виявилися? Ще за часів козацьких воєнних кампаній опинився пан Кульчицький в турецькому полоні, де навчився басурманської мови та пристрастився до кави. Ще задовго до турецької облоги Відня Юрій Кульчицький вже успішно займався торгівлею, а під час воєнних дій проявив себе в якості мудрого та відважного пластуна. До речі, у Відні стоїть копія кульчицького пам’ятника, але славетний уродженець Кульчиців постає перед глядачами в турецьких шатах, тому що, за легендою, обслуговував клієнтів кав’ярні саме в такому вигляді. Поласувати кавою «від Кульчицького» можна в облаштованій в музейному підвальчику кав’ярні.

Що ще подивитись в Кульчицях

Kulchyci-tserkvaНа церкву Свв. Флора і Лавра. Невелика охайна церквиця Кульчиців зберігає пам’ять ще про часи Данила Галицького. В середньовічну епоху церква мала не лише культове, а й оборонне значення та була обнесена високими валами. Церква пам’ятає хрестини Петра Сагайдачного та мученицьку смерть православного священика, якому польський гусар відтяв голову саме під час літургії. В сучасному вигляді церква постала на початку XX сторіччя, однак, серед її реліквій є 800-річний хрест та унікальний іконостас.

А ще – на справжню бойківську хату початку XX ст. поруч  з музеєм, де відтворені інтер’єр, подвір’я та навіть перелаз сторічної давнини.

Радимо відвідати й традиційний щорічний літній козацький фестиваль « Кульчиці-фест» з галереями традиційних ремесел, конкурсами традиційних страв, виступом фольклорних колективів, науковими та культурними заходами.

А хочете дізнатися, чому гетьман Петро Конашевич увійшов в історію під прізвищем Сагайдачний? Чому не склалося подружнє життя Сагайдачного з графинею Анастасією Повчанською? Звідки в селі пішла традиція  приносити до церковної дзвіниці… курей? Якщо так, то вирушаємо разом до Кульчиців в рамках наших цікавих турів «Карпатська Валентинка» та «Coffee, Love & SPA»!

Вивчаємо історію рідної землі разом!

(Visited 2 421 times, 1 visits today)
Поділитись з друзямиEmail this to someone
email
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin
Pin on Pinterest
Pinterest




12 в “Кульчиці – батьківщина гетьмана Сагайдачного
  1. Там із Білорусії згадують за рід гординських і шукають його коріння в Україні в с. Кульчиці. Так, я часто чула про нього в моїй сім’ї, бо він був священником в Самборі, а моя покійна тітка Марія проживала в його будинку, поралася на кухні. У нас дома, я пам’ятаю, ще було ліжко дерев’яне з гарною різьбою,це казали від цього священника, бо мама хворіла і треба було просторне ліжко то він його подарував. Я цю історію добре запам’ятала ще в свої шкільні роки. І я і мої батьки тоже із роду Драго сасів. У мене дома є копії Польських архівних документів, які це підтверджують, я їх колись висвітлювала на своїй сторінці ноутбука в “однокласниках”. Там намальований герб рода і багато фамілій з с. Кульчиці, які входили до цього роду і що давні наші предки цих родів в минулому були хрестоносцями і від церкви мали відповідні пільги, звільнялися від оплати податків. А зараз я живу на Дніпропетровщині в м. Кривий ріг. Адрес мій і номер телефону знає моя рідня в Кульчицях (мій брат -нині покійний вачинич Омелян Іванович).

  2. Історія ХV ст
    “З Команчи напевно, приїхав Максим Команецький який 28 січня 1548 року отримав дозвіл на встановлення села Должиця біля його сімейного села,………………… оскільки в привілеї згадувалося “Czerterz dictum 01exow”.
    “У Должиці коло Команьскій князем став Максим Команецький” (http://www.wsp.krakow.pl/geo/sdorocki/karpaty/lemo_w_kul.txt )

      • Дуже, дякую,
        Мені цікаво; може бути, це ім’я (Команьскій) з’являється в церковних записах, хоча мої предки рухалися в п’ятнадцятому столітті, цілком імовірно, що не всі. Я був би дуже вдячний за таку інформацію.

  3. Історія моєї родини (Kоманецький) також пов’язана з цим містом. Як пише в польській історії.
    КОМАНЧА (польська: Komancza) – до 1947 р. Українське село, після 1947 р., Українсько-польське, в санокському повяті. За словами Володимира Кубійовича в 1939 році, 1280 чоловік жили в Команьці, у тому числі 1050 українців, 160 поляків і 70 євреїв [Кубійович, 74]. УВАГА: на сторінці використовується прикметник “komańczański”, який широко не використовується, і рідше прикметник “komaniecki” (ukam. Komennicki). Вона базується на традиційному назві мешканців села, де жили люди, які носять прізвище “Команецький”, а в народних піснях вони співали про “Команецькі селі” (pol. „komanieckiej wsi”).
    “Невідомо, коли в Команчи недалеко від церкви було побудовано садибу, що належaлa до родини Команецьких з герба Леліва, Сім’я, що походить від Кульчиц біля Самбора [Aftanazy, VIIA, стор.315]

    • Мій дід Команецький з Вислока на Лемківщині.Виіваселені в 46 р.До гербу лелівів належать Куманецькі

  4. Меня зовут Анатолий Гордынский . Родился в Беларуси. Долго искал откуда пошел наш род. Наконец узнал что мы из драго- сасов и наши предки возможно жили в этом милом прекрасном селе. Низкий поклон всем жителям моей далекой и древней родине. Хотелось бы узнать живут ли в селе гордынские или жили.

    • Доброго дня, п. Анатолій!
      Можете попробувати зв’язатись з п. Богданом (096)-301- 65-48, (03-236)- 4-95- 51, він є власником музею, можливо, він зможе надати інформацію, яка Вас цікавить.

    • Зараз Гординські не проживають в Кульчицях . Гординські залишили помітний слід в історії села, взяти хоча б греко_католицького священника Д . Гординського, який був фундатором місцевої ” Просвіти” та кооперативного руху… Якщо Вас цікавить ця тема , повідомте, маю багато матеріалу .

    • Гординские походят из селе Гордыня (км 10 от Кульчиц и км 15 от Самбора). Их там и в Самборе полно.

  5. Номер тел директора музею Петра Сагайдачного Сидора Б. А. +380963016548. Телефонуйте і приїжджайте на екскурсію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.