Кам’янець-Подільський – перлина Поділля

Кам’янець-Подільський – місто, що зберегло дух середньовіччя, при цьому стрімко розвиваючи свій туристичний потенціал. Кам’янець є найбільшим містом не обласним центром у Західній Україні, проте за кількістю архітектурних пам’яток займає третє місце в усій Україні після Львова та Києва.

Назва міста походить від слова «камінь» або «кам’яний». Але у Галицько-Волинському князівстві було декілька назв поселень зі словом «Кам’янець», а тому друга частина вказує на історичну місцевість розташування – Поділля. Проте нині популярною є народна назва міста – КамПод 🙂

Вид на Кам'янець-Подільський із повітряної кулі
Вид на Кам’янець-Подільський із повітряної кулі

Історія

За археологічними джерелами, виникнення Кам’янця датується XII століттям. Спочатку місто було у складі Київської Русі, потім перейшло до Галицько-Волинського князівства. У 1240 році Кам’янець захоплюють монголо-татари і володіють ним до 1362 року. Тоді його відвойовує військо великого князя Литовського Ольгерта, який передає територію своїм племінникам – братам Коріатовичам.

Зверніть увагу на Зимові тури по Україні

У 1434 році Кам’янець переходить у володіння Речі Посполитої, з невеликим тимчасовим проміжком входження до складу Османської імперії (1672–1699). У цей період місто набуває величезного стратегічного значення, стаючи центром польського воєводства і набуваючи статус королівського міста.

У 1793 року Кам’янець-Подільський приєднано до Російської імперії, а вже в 1795 році він став центром Подільської губернії.

Під час Радянсько-української війни (1917–1923) тут багаторазово змінювалася влада. З лютого 1919 до листопада 1920 року, після евакуації уряду Української Народної Республіки з Києва, Кам’янець-Подільський навіть стає столицею УНР. Пізніше, з 1937 до 1941 року місто було центром Кам’янець-Подільської області.

Герб Кам'янця-Подільського
Герб Кам’янця-Подільського

У наш час місто надзвичайно цікаве для туристів – Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» входить у список «Семи чудес України» та має в своєму складі більше півтори сотні пам’яток архітектури. Крім того, тут часто відбуваються різноманітні культурні заходи, етнографічні, історичні та музичні фестивалі. Популярними є фестивалі повітроплавання та військово-історичної реконструкції, що проходять кілька разів на рік та приваблюють тисячі туристів.

Однозначно, головною візиткою міста є фортеця – вікова твердиня, збудована для захисту міста на стрімких берегах Смотрича. Нині всі укріплення Кам’янця поділяють на дві категорії – замок і міські фортифікації. Власне замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами. Фортеця була збудована до появи вогнепальної зброї, тому башти замку та міста були повністю кам’яними та мали кам’яні верхи, а сучасні дахи башт були прилаштовані значно пізніше.

Довгий час вважалося, що Стару фортецю було збудовано у другій половині XIV століття – перша згадка про Кам’янецький замок зустрічається у грамоті від 7 (15) січня 1374 . Проте комплексні архітектурні та археологічні дослідження датують її заснування XIXII століттями. Спочатку це була дерев’яна оборонна споруда, а в XVI столітті дерев’яні укріплення замінили на кам’яні.

Віками фортеця Кам’янця-Подільського була нездоланною. Одна з легенд свідчить, що коли в 1621 році хан Осман зі своїм військом підійшов до міста і побачив стіни фортеці, то здивувався їхній міцності. Хан запитав, хто побудував це диво. Йому відповіли: «Аллах». Тоді Осман вигукнув: «Нехай аллах і бере її» та відступив. Лише двічі за всю свою історію фортецю захоплювали: 1393 року литовський князь Вітовт, а 1672 року – численне турецьке військо, яке пробуло тут до 1699 року.

Кам’янець–Подільська фортеця втратила своє оборонне значення лиш після закінчення російсько–турецької війни у 1812, коли кордони Російської імперії значно розширилися на південь. Тоді фортеця виконувала роль виправного закладу, проте, перша світова війна знову нагадала про її військове призначення – в Кам’янці знаходився штаб Південно–Західного фронту.

До нашого ж часу Кам’янець–Подільська фортеця збереглась дуже добре.

Стара фортеця займає 1,5 гектари та являє собою одинадцять башт, розташованих у формі неправильного чотирикутника і сполучених кріпосними стінами. На території подвір’я знаходяться колишні службові приміщення, переобладнані в музей, боргова яма, 40-метровий колодязь, а ще – частково відкритий підземний хід, який, згідно з давнім переказом, вів до Хотинської фортеці, що знаходиться в 30 кілометрах. Є також різноманітні туристичні цікавинки – сувенірні ряди, місця для стрільби з лука чи арбалету, атракціон для самостійного карбування сувенірних монет.

Окрім того, для огляду доступні фортифікаційні споруди різного віку по всьому Старому місту – в’їзні брами, оборонні вежі, бастіони, порохові склади та колишні казарми.

Рекомендуємо також переглянути статтю про Хотинську фортецю.

Щоб вийти у Старе місто, потрібно пройти через Замковий міст – одне з чудес міста, що є пам’яткою архітектури національного значення. Уперше міст згадано в документах 1494 року, проте згідно з гіпотезою архітекторів-реставраторів Пламеницьких, міст збудували римляни на початку II століття. На цій підставі міст включено до «Книги рекордів України», як найстаріший у країні.

Замковий міст
Замковий міст

Інша поширена назва, Турецький міст, пов’язана з серйозною реконструкцією моста, проведеною під час володіння містом турками у XVII столітті. Після цього відбувалось ще кілька реконструкцій, які внесли свої зміни в побудову моста.

Сьогодні Замковий міст – це суцільний кам’яний мур, що мало нагадує міст і скоріше сприймається як гребля. Основою є вапнякова скеля у вигляді вузького гребеня, який у середній частині знижується. Тут у товщі скелі пробито канал для пропуску води, внаслідок цього утворився водоспад Круча. З обох боків мосту є кам’яні сходи в долину Смотрича, споруджені ще в XIX столітті.

Через міст проходить Замкова вулиця, яка виводить до Вірменського ринку, а трохи далі – до Вірменської криниці. Ці назви пов’язані з тим, що ще з XI століття в Кам’янець переселялись вірмени, які активно розвивали у місті торгівлю та ремесла.

Поруч з Вірменською криницею розташована найстаріша в Україні ратуша, або Будинок польського магістрату (XIVXVI ст.). Кам’янець, як важливий торговий центр на шляху між Сходом і Західною Європою, одержав Магдебурзьке право у 1432 році, а з ним і дозвіл на будівництво споруди для керівного органу.

Ратуша та Вірменська криниця.
Ратуша та Вірменська криниця

Ратуша складається з двох частин – двоповерхової споруди (яка і є будинком ради) та восьмиярусної вежі-дзвіниці. Колись вони стояли окремо на відстані 3 метрів, але після пожежі 1616 року їх об’єднали в єдиний ансамбль. У тому ж XVII столітті в пивницях ратуші містилися камери для тортур інквізиторського суду. А біля стін протягом віків чинилися розправи над тими, хто боровся за визволення краю. Саме тут тричі жорстоко карали ватажка селянських повстань на Поділлі Устима Кармелюка.

Ратуша
Ратуша

У наш час ансамбль ратуші повністю реконструйовано, в ньому розміщено музейні експозиції. Окрасою вежі ратуші є годинник, встановлений у XVII столітті, що складав з двох дзвонів, відлитих з міді та срібла. Нині один з них знаходиться в історичному музеї, а другий і досі щогодини відбиває час.

Тріумфальна арка
Тріумфальна арка

Ліворуч від ратуші знаходиться вихід на вулицю Татарську, на якій розташована Тріумфальна арка. Вона збудована на пам’ять про останній візит до Кам’янця останнього польського короля — Станіслава Августа Понятовського. Але не це зробило її відомою. За прикметою, проходячи під аркою, варто думати про сокровенне бажання і воно збудеться. Радимо обов’язково скористатись такою нагодою!

Прохід через арку виводить на подвір’я Кафедрального Петропавлівського костелу – мабуть, найдивнішого серед усіх храмів Старого міста. Це єдиний в Україні християнський храм, у композицію якого включено характерний елемент мусульманської архітектури – мінарет, увінчаний… скульптурою Богородиці. Архітектурний ансамбль храму включає костел, дзвіницю, тріумфальну арку і мінарет.

Дата заснування костелу достеменно не відома. Відомо, що Кам’янець-Подільське єпископство заснував у місті папа Григорій XI у 1375 році. Імовірно, тоді ж був заснований і перший кафедральний костел, який був дерев’яним. У 1428–1430 роках побудовано корпус первинного кафедрального костьолу. Ймовірно, власне кам’яний собор було збудовано за сприяння єпископа Якуба Бучацького в 1502–1517 роках.

Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла
Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла

За часів владарювання Османської імперії (1672-1699 рр.) кафедральний костел був перетворений на мусульманську мечеть — католицьку сакральну атрибутику з храму прибрано, ренесансну каплицю забито камінням і перетворено на підмурки мінарету висотою 36,5 метрів. Після повернення Кам’янця під владу Речі Посполитої костел відремонтували, але мінарет залишали на місці. Згодом єпископ Миколай Дембовський сприяв встановленню на мінареті статуї Божої Матері заввишки 3,5 метри, яка стоїть на земній кулі та півмісяці і благословляє місто та край.

На мечеть у XVII столітті було перетворено й інший відомий храм міста – церкву Пресвятої Трійці. Після встановлення польської влади храм віддано греко-католицькій громаді, а в 1722 єпископ Атанасій Шептицький передав храм монахам ордену Святого Василія, які заснували при ньому монастир. Орден діяв до 1795 року, коли Поділля відійшло Російській імперії, а храм пересвятили у православ’я. Та найважчим виявилось XX століття – у 1935 році храм було розібрано, а відновлення почалось лише в 1995 році.

Повністю відновлений храм та монастир було відкрито у 2010 році, і зараз відтворена споруда вражає своєю могутністю та духовною силою.

Храм Пресвятої Трійці василіянського монастиря
Храм Пресвятої Трійці василіянського монастиря

Трошки віддалік від храму знаходиться ще один відомий міст через Смотрич – Новопланівський, який спочатку називався просто Новий. Його проект розробив губернський архітектор Олександр Песке, а побудова тривала 10 років. Відкрили міст у січні 1874 року. Під час Другої світової війни міст було висаджено в повітря при відступі радянських військ, а відновлено лише в 1949 році. У 2006 році закінчилась реконструкція мосту і нині він має висоту 38 метрів та довжину 136 метрів. Паралельно з мостом проходить зіплайн через усю долину річки, що є популярною розвагою для любителів екстриму.

Новопла́нівський міст над Смотричем (колись)
Новопла́нівський міст над Смотричем (колись)
Новопла́нівський міст над Смотричем (тепер)
Новопла́нівський міст над Смотричем (тепер)

Пройшовши міст, потрапляємо в мікрорайон Новий план, що і дав назву мосту. Одразу ж зліва знаходиться сквер «Лебедине озеро» з фонтанами, скульптурами та прекрасним видом на Смотрицький каньйон. Тут же є і безіменний водоспад висотою 27 метрів.

Сквер «Лебедине озеро»
Сквер «Лебедине озеро»

Саме в Новому місті розташовані авто- і залізничний вокзал. На жаль, прямих поїздів зі Львова немає, а дорога рейсовим автобусом займе 5,5-7 годин. Власною машиною доїхати до Кам’янця можна двома основними маршрутами: через Золочів, Тернопіль та Теребовлю (орієнтовно 4,5 години) або через Свірж, Бережани, Бучач та Чортків (близько 5 годин).

Проте значно зручніше обрати одну з наших екскурсій, під час яких Ви відкриєте для себе не тільки це старовинне місто, але і найцікавіші місцини поруч – неймовірну Бакоту, могутній Хотин, унікальну печеру «Вертебу» та «український Париж» – Чернівці.

Запрошуємо у дводенний тур «Кам’янець-Подільський круїз» чиКам’янець-Подільський, Хотин і Чернівціабо триденний тур «Кам’янець-Подільський, Чернівці + Бакота». А на Новий рік пропонуємо поринути у святкову атмосферу в мандрівці «Новорічний Кам’янець, Чернівці і не лише».

Поділитись з друзямиEmail this to someoneShare on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInPin on Pinterest




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.