Гуцульське вбрання – дзеркало природної краси

Гуцульщина – це символ повноти життя в усіх його проявах. Первозданна краса Карпатських гір, лісів, озер витворили весь уклад життя гуцулів. Життя в гармонії з природою, відчуття її подиху в кожній травинці та камінці відобразились в усіх сферах побуту та фольклорних традиціях карпатських друїдів. Не став виключенням і колоритне гуцульське вбрання. Яскраві природні барви Карпат немов відбилися на вишитих сорочках, кептарях та жіночих хустках, спів водограїв втілився в мелодійному дзеленчанні багатих жіночих прикрас, а в орнаментальних візерунках вбрання застигли зоряне небо, карпатське сонце та весняне різнобарв’я полонин. Суворий гірський клімат та активний спосіб життя, що потребував захисту від природних стихій та неабиякої спритності, обумовили функціональність та утилітарність вбрання. І якщо етнічний костюм в більшості українських регіонів існує здебільшого в якості музейного експонату, то на Гуцульщині – духовно-екологічному оазисі України, деякі усталені традиції строю зберігаються і в сучасному повсякденному житті.

Гуцульська родина Пожоджуків із с. Космач Косівського району Івано-Франківської області
Гуцульська родина Пожоджуків із с. Космач Косівського району Івано-Франківської області

При нагадуванні про гуцульський костюм в голові спливає образ ошатної пари у яскравому вбранні – чоловік у капелюсі з пір’ями та топірцем та жінка у хустці з китицями та у обов’язковому намисті. А хочете дізнатися автентичні назви гуцульських предметів гардеробу та аксесуарів? Якщо так, то наше маленьке дослідження в ненав’язливому дусі саме для вас.

А що в гуцулів на голові?

Так от той самий капелюх із пір’ям називається «крисаня». І прикрашали цей літній фетровий головний убір не лише пір’ям глухаря, а й різнокольоровими шнурами, штучними квітами та вовняними китицями. А взимку чоловіки вдягали «рогату шапку» – ефектну шапку із чорної овчини. Дівчата споконвіку вплітали в коси вовняну пряжу, а заміжні жінки пов’язували голову, прикрашеною різнобарвними узорами, тканою переміткою.

Гуцульський капелюх ("крисаня")
Гуцульський капелюх (“крисаня”)

Гуцульска «ноша»

Для пошиття вбрання використовувалися лише натуральні матеріали – вовна, шкіра, хутро. Чоловіки традиційно носили вишиті сорочки з коміром-стійкою та широкими рукавами. Штани також прикрашалися вишивкою. Суконні «гачі» служили зимовим варіантом, як і пофарбовані в червоний колір «крашениці», а влітку гуцули вдягали білі «портіниці» з полотна. Виготовлені з вовни шкарпетки – «капчури», як і онучі (чорні або червоні), декорувалися кольоровим орнаментом. Широко відома за межами регіону гуцульська безрукавка на хутрі – «кептар», оздоблений шкіряними аплікаціями, вишивкою, різноманітними металевими прикрасами. Верхнє вбрання – «сардак» також ошатно декорувався вишивкою, китичками, кольоровими шнурками, гарусовими ґудзиками та обшивався кольоровою ниткою по швах.

Ще яскравішим був жіночий одяг. Сорочки з багатою, масивною вишивкою в холодних тонах, запаски, виткані горизонтальними смугами з вовни із додаванням блискучих металевих ниток, орнаментовані та ефектно декоровані кожухи (кептарі) та сардаки складали основний гардероб гуцульських модниць.

Буденне вбрання, особливо, сорочки було дещо стриманішим в кольорах та оздобленні, ніж «пролюдний» (святковий).

Гуцульський сердак із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия
Гуцульський сердак із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия
Гуцульський кептар із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия
Гуцульський кептар із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия

Рисовані чоботи

Міцне шкіряне взуття гуцулів характеризувалося складністю крою та різноманітністю елементів. Поширеним взуттям до початку XXст. були «постоли» з гострими носками, виготовлені з цільного шматка м’якої телячої або свинячої шкіри. Побутували на Гуцульщині самобутні «рисовані» чоботи з гофрованою нижньою частиною халяви. Для утеплення взуття в холодну пору використовувалися сукняні підстилки. Вважалося, чим вищий чобіт та чим більше містить декоративних елементів, тим багатша людина у нього взута.

«Рисовані» чоботи із колекції музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини м. Косів
«Рисовані» чоботи із колекції музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини м. Косів

Аксесуари та прикраси

Чоловіки оперізувалися шкіряним поясом різної ширини – «чересом», прикрашеним тисненням, латунними бляхами. До череса кріпилися кресало, люлька, протичка, ігольник. Поширеними чоловічими аксесуарами були також декоровані порошниці та шкіряна торба («торбівка»), або вовняна тайстра. На грудях чоловіків традиційно виблискував латунний хрест, нерідко в руках гуцула можна було побачити топірець – «бартку».

Жіночі пояси – «попружки» були своєрідними корсетами. Природну жіночу красу доповнювали ковтки у вухах, перстні на пальцях, мідні або вовняні браслети. Проте, основна маса жіночих прикрас розміщувалася на шиї. «Зґарди» з металевих монет та хрестиків, ажурні «силянки» та «ґердани» з різнобарвного бісеру («пацьорок»), намисто зі срібних дукачів, натуральні та штучні корали утворювали барвистий та звучний ансамбль.

Чоловічий шкіряний пояс ("черес") із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия
Чоловічий шкіряний пояс (“черес”) із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия
Жіноча «зґарда» з металевих монет та хрестиків
Жіноча «зґарда» з металевих монет та хрестиків
Жіноче намисто із дукатів із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия
Жіноче намисто із дукатів із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського у м. Коломия

Кнєзь та кнєгиня. Вбрання наречених

Гуцульський весільний стрій має дуже старовинне українське коріння та дещо відрізняється в різних місцевостях. Незмінним лишається лише пишне декоративне оздоблення та яскрава кольорова гама. Весільна сорочка, святкова запаска, багато вишиті кожух та сардак, складали основу весільного вбрання нареченої. До багаторядних шийних прикрас додавалось налобне «чільце» з тоненьких орнаментованих латунних пластинок, які спадали на очі. На Верховинщині до костюму нареченої додавалася біла накидка – «гугля», а в Косівському районі голову нареченої прикрашав розкішний вінок. Наречений вдягався в білу тунікоподібну полотняну сорочку, сукняні штани і капці, святково оздоблене традиційне верхнє вбрання, а на голові мав прикрашену крисаню.

Гуцульські молоді "кнєзь" та "кнєгиня" (фото Богдан Пошивайло)
Гуцульські молоді “кнєзь” та “кнєгиня” (фото Богдан Пошивайло)
Гуцульська молода пара (фото Юрій Гелітович)
Гуцульська молода пара (фото Юрій Гелітович)

Символіка в гуцульському вбранні

Велике значення гуцули надавали обереговій та обрядовій функції вбрання. Пояси та прикраси наділялися чудодійною магічною силою, здатної захистити від нечистої сили та вроків. Магічними властивостями наділявся кожух – символ родючості та родинного щастя. Важливу оберегову функцію відігравав колір. Яскрава святкова вишивка відображає світло та радість, червоний колір символізує зрілість та захищає від ворожінь, зелений – початок росту, чорний – тугу. Архаїчні мотиви орнаментів вишивки можуть багато розповісти про світосприйняття гуцулів. Тут і меандр – символ родючості, і ромб – символ матінки-землі, і хвиля (вужик) – жива вода, і хрест, що символізує сонце, і зірки, що символізують віру. Про гармонійне існуванні людини на лоні природи Карпат розповідають рослинні мотиви, а споконвічний філософський мотив «дерева життя» втілює уявлення про безперервний життєвий рух.

Гуцулки в традиційному народному одязі (фото Йордана Дранчук)
Гуцулки в традиційному народному одязі (фото Йордана Дранчук)

Цікаві факти

– Під час вагітності гуцулки вдягали чоловічі штани для введення в оману недобрих сил;

– Великим гріхом для заміжньої жінки вважалося непокрите волосся;

– Парубки з багатих родин схиляли крисаню набік, а бідні хлопці мусили носити капелюха рівно;

– Окрім Гуцульщини, жіноча прикраса зґарда була поширена в Грузії;

– Напередодні весілля молоді обмінювалися подарунками – перемітка та чоботи для нареченої, сорочка – для молодого, які необхідно було зберігати до кінця життя.

Гуцульська молода із с. Нижній Ключів Коломийського району Івано-Франківської області в традиційному весільному вінку
Гуцульська молода із с. Нижній Ключів Коломийського району Івано-Франківської області в традиційному весільному вінку

Побачити всю барвистість та самобутність гуцульського одягу можна в багатьох наших турах, а особливо в регулярних Гуцулка Ксеня”, “Гуцульські Карпати + Буковель” та «Довкола Карпат за сім днів». Під час них Ви зможете не лише побачити, але й сфотографуватися у автентичному гуцульському вбранні.

Гуцульські колядники із м. Верховина (фото Євгеній Гапич)
Гуцульські колядники із м. Верховина (фото Євгеній Гапич)

Якщо будете на Гуцульщині, рекомендуємо покуштувати смачні гуцульські страви.

Поділитись з друзямиEmail this to someoneShare on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInPin on Pinterest




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.